Функціонування модальних дієслів у сучасній німецькій мові

Функціонування модальних дієслів у сучасній німецькій мові

Вступ

У сучасній лінгвістиці загальне місце вже зайняли висловлення про складний, багатомірний характер модальності, про недостатню розробленість проблем, повязаних з цією категорією як у загальнолінгвістичному плані, так і у відношенні конкретних мов. Актуальність вивчення різних аспектів такого мовного явища, як модальність, є очевидною, оскільки модальність є невідємною і однією з основних ознак речення.

Обєктом дослідження є модальні дієслова.

Його предметом функціонування модальних дієслів у німецькій мові.

Мета роботи — дослідження функціонування модальних дієслів в німецькій мові.

Завдання дослідження:

1.Визначити основне значення модальних дієслів у німецькій мові;

2.Визначити форми модальних дієслів;

3.Визначити найбільш поширені відтінки значення модальних дієслів.

Методи — аналіз та аналітичний огляд літератури.

Структура роботи — робота скаладається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та має загальний обсяг.

1. Категорія модальності як мовна універсалія

.1 Значення модальності в лінгвістиці

німецький дієслово модальний інфінітивній

Існує кілька різних визначень до терміна «модальність», в цій роботі доцільно розглянути деякі з них.

Модальність — функціонально-семантична категорія, яка виражає різні види відношення висловлювання до дійсності, а також різні види субєктивної кваліфікації відправника повідомлення. Модальність є мовною універсалією, вона належить до числа основних категорій природної мови. Модальність і лексико-граматична структура речення становлять нерозривну єдність [1, с. 303-304].

Залежно від того, як розцінюється реальність висловлювання з погляду того, хто говорить, розрізняють декілька видів модальності. В рамках даного дослідження розглядаються два, особливо важливі та складні для перекладу види модальності: обєктивна (objektive/deontische Modalität) та субєктивна (subjektive/epistemische Modalität) модальність.

Описові різних мовних засобів, що мають відношення до категорії модальності, присвячена величезна кількість робіт. Але по даному питанню погляди вчених розходяться. Причина цього криється в складності самого явища модальності, що, на думку В. Виноградова, [2, с. 21] повязане з тим, що ця категорія виявляється в різних формах, які знаходять своє відображення у мовах різних систем. При цьому мовна категорія модальності одержує відповідне конкретне оформлення в кожній мові. В мовах європейської системи вона охоплює увесь пласт мови. Вона виражається за допомогою як граматичних, так і інших, в тому числі лексико-синтаксичних та інтонаційних засобів в службових словах, що супроводжують присудок або головний член речення.

Можна говорити про модальності в широкому і вузькому сенсі. До модальності в широкому сенсі ряд дослідників відносить так звану загальну, або конститутивну модальність, яка є однією з категорій предикативного і входить в обов’язкове граматичне значення пропозиції. Через спільну модальність «говорить надає граматичної формулою пропозиції при її реалізації у висловленні статус повідомлення, питання, накази або побажання», [3, с. 8], що відповідає 4-м типами висловлювання (розповідне, питальне, спонукальне, бажане). «Загальне» розуміння модальності співвідносять так само з поняттям модусно, в якому, у свою чергу, виділяють власне модальність, в більш вузькому сенсі. [4, с. 24].

До модальності у вузькому сенсі можна віднести наступні семантичні категорії: об’єктивна модальність, що характеризує стан справ як реальне чи ірреальне; епістемічних, чи суб’єктивна, модальність, що характеризує стан справ у плані достовірності з точки зору мовця; інтенціонального модальність, що описує стан свідомості людини, спрямоване на деякий стан справ.

Коли з точки зору об’єктивної модальності стан справ характеризується як ірреальне, утворюється ряд значень, що вказують на поворот події від ірреальності до реальності. Поряд з компонентом «ірреальність» їх компонентна структура містить такі компоненти, як, наприклад, волюнтативного, градуального або категоричність. Основними полюсами є можливість і необхідність, при цьому подія вважається можливим за наявності вибору можливості його реалізації з ряду інших, і необхідним — при відсутності такого вибору.

Модальні дієслова означають бажання, намір, здатність діяча здійснити дію: хотіти, могти, бажати, припускати, мати намір, прагнути, зважитися, встигати і т. п. Вони часто вживаються в структурі складеного дієслівного присудка.

Усі дієслова німецької мови можна класифікувати за значенням на: дієслова стану, дії, повнозначних, допоміжні, модальні, функціональні, безособові і зворотні дієслова. Найбільший дослідницький інтерес викликає одна з найбільш малочисельних груп дієслів німецької мови — модальні дієслова. Інтерес до даної мовної області є цілком закономірним, тому що саме ця група дієслів (яку деякі лінгвісти відносять не до самостійної групі, а до групи допоміжних дієслів) є надзвичайно важливою і унікальною як у граматичному, так і в лексичному сенсах. Модальні дієслова відмінні від інших дієслів полісемантичністю і безліччю відтінків, що особливо важливо враховувати при перекладі художніх текстів. Таким чином, інтерес до даної мовної області може, певною мірою, служити обгрунтуванням вибору теми цього дослідження.

Найчастіше модальні слова виступають у функції вступних слів.

Перебуваючи на початку речення, модальні слова звичайно виражають модальність всього висловлювання. Коли вживаються в середині речення, вони підкреслюють головним чином модальність наступної частини висловлювання.

Модальні слова володіють необхідними предикативними властивостями і вживаються як слова-пропозиції.

Слова, вжиті у відповідь репліці діалогу, висловлюють модальність попереднього висловлювання.

Модальні слова можуть підкреслювати модальність присудка. У цьому випадку вони сприяють логічному виділенню присудка і інтонаційно не відокремлюються.

У модальні слова переходять деякі лексикалізовані словосполучення.

Ще легше переходять в модальні слова прислівники і категорія стану, тобто незмінні слова. Вони нічого не втрачають з морфологічних властивостей (були і залишаються незмінними), але позбавляються категоріальних значень і типових для своїх частин мови синтаксичних зв’язків і функцій.

Розглянувши низку визначень до терміна «модальність» є необхідним виділити суть цього явища в лінгвістиці. Таким чином «модальність» — це категорія, яка відображає ставлення мовця до змісту висловлювання і, в свою чергу, ставлення змісту висловлювання до дійсності. Модальність можна розглядати в широкому сенсі, тоді ми говоримо про загальну або конститутивний модальності чи у вузькому сенсі, в такому випадку модальність ділиться на: об’єктивну; епістемічну або суб’єктивну; інтенціональну.

1.2 Модальність як мовна універсалія

Модальність є мовною універсалією, вона належить до числа основних категорій природних мов. У мовах європейської системи вона, за словами Віктора Володимировича Виноградова (1895-1969 рр.), Охоплює всю тканину промові. Під модальністю розуміють функціонально-семантичну категорію, що виражає різні види відносини висловлення до дійсності, а також різні види суб’єктивної кваліфікації повідомлюваного. Термін «модальність» використовується для позначення широкого кола явищ, неоднорідних за змістом, граматичним властивостям і за ступенем оформленості на різних рівнях мови. До модальності відносять протиставлення висловлювань з їх цілі (твердження — питання — спонукання), протиставлення за ознакою «твердження — заперечення», градації значень у діапазоні «реальність — гіпотетичність — ірреальність», різну ступінь впевненості мовця, відображену у висловлюванні, різні видозміни зв’язку між підметом і присудком, виражені лексичними засобами (має, хоче, може, потрібно і т. п.).

Розрізняють об’єктивну і суб’єктивну модальність.

Об’єктивна модальність — обов’язкова ознака будь-якого висловлювання, одна з категорій, що формують предикативну одиницю — речення. Об’єктивна модальність виражає відношення повідомлюваного до дійсності в плані реальності (який здійснюють або здійснене) і ірреальності (нездійсненність). Головним засобом оформлення такої модальності є категорія дієслівного способу, а також синтаксичні частки в деяких випадках — граматично значимий порядок розташування головних членів речення. У конкретному висловлюванні ці кошти обов’язково вступають у взаємодію з тією чи іншою інтонаційної конструкцією. Все це знаходить вираз у синтаксисі у формах синтаксичного дійсного способу (індикатива) та у формах синтаксичних ірреальних нахилень (умовного, умовного, бажаного, спонукального). Об’єктивна модальність також органічно пов’язана з категорією часу. Однак слід розрізняти спосіб і час як дієслівні та синтаксичні категорії.

Субєктивна модальність, тобто відношення мовця до повідомлення є факультативною ознакою повідомлення. Семантичний обєм субєктивної модальності ширше семантичного обєму обєктивної модальності. Значення, що складають зміст категорії субєктивної модальності, неоднорідні. Змістову основу субєктивної модальності утворює поняття оцінки в широкому значенні цього слова, включаючи не лише логічну (інтелектуальну, раціональну) кваліфікацію повідомлення, але й різні види емоційної (ірраціональної) реакції.

В німецькій мові модальні дієслова, що використовуються для вираження обєктивної модальності, вживаються і для субєктивної модальності. Саме таке «подвійне» навантаження модальних дієслів і становить специфіку їх вживання в німецькій мові. Для субєктивної оцінки висловлювання модальні дієслова використовуються в презенсі та в імперфекті (розповіді та повідомленні). Різниця між обєктивною та субєктивною оцінкою в презенсі встановлюється або з контексту, або за допомогою наголосу в мовленні. Для субєктивної оцінки висловлювання про розвиток подій в минулому використовується інфінітив II. З точки зору семантики модальні дієслова з субєктивною модальністю поділяються на дві групи: модальні дієслова, що виражають припущення та модальні дієслова, що виражають чуже твердження, яке неможливо спростувати або довести правильність за відсутністю точнішої інформації [Helbig, Buscha, 2001: 121].

Оскільки в багатьох мовах широко представлені не тільки дієслівні, а й бездієслівні пропозиції, дієслово з його морфологічними категоріями не може бути визнано єдиним носієм цих значень у реченні: він є досить важливим засобом, але все-таки одним із засобів їх формування і вираження — поряд з згаданими вище іншими граматичними засобами. У морфологічних формах дієслова значення способу (і часу) сконцентровані й абстраговані, і це дає підставу представляти їх як значення власне дієслова у всій системі його форм. Морфологічні значення часу та способу дієслова вступають у взаємодію з іншими засобами вираження однойменних синтаксичних значень. Дієслово зі своїми значеннями часу і способу входить в реченні в більш широку систему засобів формування синтаксичних часів і нахилом і взаємодіє з цими синтаксичними засобами в єдиній системі вираження синтаксичних значень.

Суб’єктивна модальність, тобто вираження ставлення мовця до що повідомляється, на відміну від об’єктивної модальності, є факультативним ознакою висловлювання. Семантичний обсяг суб’єктивної модальності ширше семантичного обсягу модальності об’єктивною. Суб’єктивна лінгвістична модальність включає в себе не тільки логічну кваліфікацію повідомлюваного, але і різні лексико-граматичні способи вираження емоційної реакції, наприклад:

) члени спеціального лексико-граматичного класу слів, а також функціонально близькі до них словосполучення і речення; ці члени, як правило, функціонують в якості вступних одиниць;

) спеціальні модальні частки для вираження невпевненості, припущення, недостовірності, здивування, побоювання.

) вигуки;

) спеціальна інтонація для акцентування подиву, сумніву, упевненості, недовіри, протесту, іронії та ін.;

) порядок слів, Емфатичний конструкції;

) спеціальні конструкції;

) одиниці експресивної лексики.

За справедливим зауваженням В.В. Виноградова, [2, с. 16] всі модальні частки, слова, словосполучення надзвичайно строкаті за своїми значеннями і за своєю етимологічної природі. У категорії суб’єктивної модальності природна мова фіксує одне з ключових властивостей людської психіки — здатність протиставляти «я» і «не-я» в рамках висловлювання. У кожній конкретній мові модальність оформляється з урахуванням його типологічних особливостей, але скрізь вона відображає складну взаємодію між чотирма факторами комунікації: мовцем, співрозмовником, змістом висловлювання і дійсністю.

2. Модальні дієслова в німецькій мові

.1 Основні значення модальних дієслів

Саме слово «Das Modalverb» походить від латинського modus-спосіб, образ. У німецькій мові існують сім модальних дієслів: d ü rfen, k ö nnen, m ö gen, m ü ssen, sollen, wollen, lassen. [5, с. 8 — 17]. Ці дієслова виражають відношення до дії і поєднуються в реченні з інфінітивом повнозначного дієслова (Infinitiv без zu) і утворюють разом з ним складні присудки. Їх основна функція полягає в тому, щоб «модифіковані» значення, замінити значенням повнозначного дієслова.

Важливо розглянути модальні дієслова попарно у зв’язку зі схожим значенням дієслів кожної з пар.

k ö nnen і d ü rfen

Ці дієслова виражають можливість що-небудь зробити і мають значення «могти».

k ö nnen:

1.Imstande sein, etwas zu tun, etwas zu tun verm ö gen: er kann Auto fahren; wer kann mir das erkl ä ren?

2.(Aufgrund entsprechender Beschaffenheit, Umst ä nde o. Ä.) Die M ö glichkeit haben, etwas zu tun: das Flugzeug kann bis zu 300 Passagiere aufnehmen; ich konnte leider nicht kommen….

3.Aufgrund bestimmter Umst ä nde die Berechtigung zu einem Verhalten o. Ä. haben; in bestimmten Gegebenheiten die Voraussetzungen f ü r ein Verhalten o. Ä. finden: du kannst ohne Sorgen sein; darauf kannst du dich verlassen.

4.Die Freiheit haben etwas zu tun; d ü rfen: Sie k ö nnen hier telefonieren; kann ich bitte mal den Zucker haben?

5.Dient dazu, auszudr ü cken, dass ein bestimmter Sachverhalt m ö glicherweise gegeben ist, dass ein bestimmter Fall m ö glicherweise eintritt: das Paket kann verloren gegangen sein; der Arzt kann jeden Augenblick kommen.

Словникове пояснення сенсу цього дієслова:

d ü rfen:

1.Die Erlaubnis haben, berechtigt, autorisiert sein, etwas zu tun: darf ich bitten? (H ö fliche Form der Aufforderung zum Tanz, zum Essen, zum Betreten eines Raumes o. Ä.), Ich habe nicht kommen d ü rfen.

2.Dr ü ckt einen Wunsch, eine Bitte, eine Aufforderung aus (oft verneint): du darfst jetzt nicht aufgeben; ihm darf nichts geschehen.

.Die moralische Berechtigung, das Recht haben, etwas zu tun: darf der Mensch k ü nstliches Leben schaffen?; Das h ä tte er nicht tun d ü rfen!

.Veranlassung zu etwas haben, geben: Wir durften annehmen, dass der Film ein voller Erfolg werden w ü rde.

.Es ist wahrscheinlich, dass…: diese Zeitung d ü rfte die gr öß te Leserzahl haben; es d ü rfte nicht schwer sein, das zu zeigen.

Наступну пару становлять модальні дієслова wollen і m ö gen, які висловлюють бажання і розташування.

Словникове пояснення сенсу цього дієслова:

wollen:

1.die Absicht, den Wunsch, den Willen haben, etwas Bestimmtes zu tun: er will uns morgen besuchen; wir wollen gerade gehen.

3.Wunsch, eine h ö fliche, aber zugleich bestimmte Aufforderung auszudr ü cken: das wolle Gott verh ü ten!

4.Dient dazu, eine von dritter Seite aufgestellte Behauptung wiederzugeben und gleichzeitig auszudr ü cken, dass man an deren Richtigkeit Zweifel haben kann: er will das gewusst, gesehen haben (behauptet, es gewusst, gesehen zu haben); und er will ein Kenner sein (h ä lt sich f ü r einen Kenner)!

Словникове пояснення сенсу цього дієслова:

M ö gen:

1.zum Ausdruck der Vermutung; vielleicht, m ö glicherweise sein, geschehen, tun o. Ä.: jetzt mag er denken, wir legten keinen Wert auf seinen Besuch.

2.zum Ausdruck der Einr ä umung od. des Zugest ä ndnisses: sie mag es tun.

.den Wunsch haben: ich m ö chte kommen.

4.Wollen, geneigt sein, die Neigung und M ö glichkeit haben (besonders verneint): ich mag nicht weggehen.

5.Zum Ausdruck der Aufforderung o. Ä.; Sollen: sie mag sich ja in Acht nehmen!

Останню пару модальних дієслів становлять m ü ssen і sollen, які виражають необхідність і повинність.

Словникове пояснення сенсу цього дієслова:

M ü ssen:

1.Einem (von au ß en kommenden) Zwang unterliegen; gezwungen sein, etwas zu tun; zwangsl ä ufig notwendig sein, dass etwas Bestimmtes geschieht: ich muss um 8 Uhr im B ü ro sein.

2.Aufgrund gesellschaftlicher Normen, einer inneren Verpflichtung nicht umhink ö nnen, etwas zu tun; verpflichtet sein, sich verpflichtet f ü hlen, etwas Bestimmtes zu tun: ich muss ihre Einladung annehmen.

.Aufgrund bestimmter vorangegangener Ereignisse, aus logischer Konsequenz o. Ä. notwendig sein, dass etwas Bestimmtes geschieht: der Brief muss heute noch abgeschickt werden.

4.D ü rfen; sollen: das musst du nicht tun, sagen.

Словникове пояснення дієслова sollen:

1.Die Aufforderung, Anweisung, den Auftrag haben, etwas Bestimmtes zu tun: er soll sofort kommen.

2.Dient dazu, einen Wunsch, eine Absicht, ein Vorhaben auszudr ü cken: du sollst dich hier wie zu Hause f ü hlen.

3.Dient dazu, Unsicherheit, Zweifel, Ratlosigkeit auszudr ü cken: was soll das nur geben?

4.Dient dazu, auszudr ü cken, dass ein bestimmtes Verhalten geboten ist oder (von dritter Seite) verlangt wird: (sag ihm,) er soll sofort nach Hause kommen.

.Dient dazu auszudr ü cken, dass etwas normalerweise der Fall und daher zu erwarten ist: du sollst, solltest dich sch ä men, dar ü ber zufreuen.

6.Dient dazu, einen abh ä ngigen Satz als Konditionalsatz zu kennzeichnen: sollte es regnen, bleiben wir zu Hause.

2.2 Форми модальних дієслів у німецькій мові та їх місце і реченні

Модальні дієслова, як і будь-які інші дієслова в німецькій мові можуть використовуватися в пасивному або активному заставі, а також змінюватись в залежності від часу, необхідного для побудови кожної конкретної пропозиції.

У німецькій мові, як і в російській, модальні дієслова вживаються, як правило, у реченні з іншим смисловим дієсловом, що позначає дію і що стоїть в Infinitiv. Модальне дієслово разом зі смисловим дієсловом у Infinitiv становить складний присудок, де модальне дієслово-змінна, а Infinitiv-незмінна частина присудка.

У простому розповідному реченні, а також у питальних речень з питальним словом, модальне дієслово стоїть на другому місці, Infinitiv смислового дієслова стоїть у кінці речення

У питальних реченнях без питального слова модальне дієслово стоїть на першому місці, Infinitiv смислового дієслова — в кінці речення.

У негативному реченні, при запереченні дієслова nicht може стояти або після модального дієслова, або перед Infinitiv смислового дієслова. Переважно використовувати перший порядок слів, якщо після модального дієслова варто прийменникова конструкція (іменник з прийменником).

Відмінювання модальних дієслів у Präsens відрізняється від дієвідміни інших дієслів тим, що вони:

·У всіх обличчях Singular змінюють кореневу голосну (за винятком дієслова sollen).

·У 1-му і 3-м обличчях Singular не мають особистих закінчень.це одна з трьох форм минулого часу в німецькій мові. Imperfekt вживається зазвичай при описі подій, що відбулися в минулому. Тому Imperfekt називається минулим розповідним часом. Модальні дієслова в Imperfekt отримують суфікс — te і втрачають Umlaut кореневої голосної.

·Die Vorlesung sollte um 10 Uhr beginnen.складна форма минулого часу в німецькій мові, яка вживається найчастіше у розмові. Це час утворюється за допомогою допоміжних дієслів haben або sein + Partizip II смислового дієслова.II слабких дієслів утворюється з основи дієслова з допомогою приставки ge-і суфікса — (e) t.

Модальні дієслова утворюють Partizip II як слабкі дієслова, але не втрачають при цьому Umlaut.

Дієслово m ö gen в Partizip II змінює приголосну.

·Sie hat es gewollt. Вона цього хотіла.складна форма минулого часу, утворюється за допомогою допоміжних дієслів haben або sein в Imperfekt + Partizip II смислового дієслова. Plusquamperfekt вживається для вираження дії, яка здійснилася раніше іншої дії в минулому.

2.3 Інфінітивні речення з модальними дієсловами müssen, sollen, dürfen, können, wollen, mögen та їх тлумачення

I + zu + відповідне модальне дієслово. Ця конструкція може служити як суб’єктивного дієслова, припущення, думки, затвердження та ін: glauben, behaupten, erkl ä ren, w ü nschen usw.

У таких випадках, інфінітивні пропозиції, які є підрядними, переводяться на російську мову сполучником «що».

·Er glaubt, alles was er meint, sagen zu d ü rfen.

·Він вважає, що все, про що він думає, можна висловити.

·Wir freuen uns sehr, in diesem Jahr uns in einem Sanatorium erholen zu k ö nnen.

·Ми дуже раді, що цього року ми зможемо відпочити в санаторії.

Інфінітив мети, інфінітивні речення з конструкцією «um… zu…»

·Um den Weg fortsetzen zu d ü rfen, sollen wir zun ä chst dazu die Zustimmung unseres Leiters bekommen.

·Щоб ми могли продовжити наш шлях, необхідно було спочатку отримати згоду нашого керівника.

·Um meine Diplomarbeit vorfristig beenden zu k ö nnen, arbeite ich den ganzen Tag in der Bibliothek.

·Для того, щоб можна було закінчити дипломну роботу до встановленого терміну, я працюю цілий день у бібліотеці.

Конструкція Infinitiv I + zu + відповідне модальне дієслово може також можуть виражати функцію доповнення.

·Unsere Fachleute sehen es gut ein, die neue Technik meistern zu m ü ssen.

·Наші робочі добре розуміють, що необхідно оволодівати новою технікою.

·In diesem Jahr haben wir die M ö glichkeit, uns in einem Sanatorium erholen zu k ö nnen.

·У цьому році ми зможемо відпочити в санаторії.

Функція обставини способу життя і дії. Конструкція «ohne… zu…» На російську мову така конструкція перекладається дієслово недоконаного виду із запереченням.

·Ich arbeite mehrere Stunden, ohne eine Pause machen zu d ü rfen.

·Я працюю кілька годин, не дозволяючи собі зробити паузу.

Конструкція «Infinitiv I + zu + (an) statt + відповідний модальне дієслово» є прислівником образу і дії та означає дію, на яку очікували.

За результатами практичного дослідження модальних дієслів, проведеного у даній роботі, слід узагальнити деякі відомості про модальні дієслова. У німецькій мові є сім модальних дієслів-це дієслова: d ü rfen, k ö nnen, m ö gen, m ü ssen, sollen, wollen і lassen. Ці дієслова не позначають самої дії, а вказують на ставлення до нього мовця. Модальні дієслова, на відміну від інших дієслів, мають ряд особливостей:

1.У них немає інфінітивної форми, тобто вони не вживаються з часткою «zu»;

2.Вони не можуть вживатися в пропозиції самостійно, тобто без смислово дієслова;

.Крім того, інфінітив смислового дієслова, наступний за модальним дієсловом, вживається без частки «zu».

Загальні висновки

Підводячи підсумок усьому сказаному, слід звернути увагу на те, що така граматична категорія як модальність досить часто проявляється в діловій документації, оскільки допомагає істотно регулювати організацію діяльності та поведінки соціальних субєктів.

На лексичному рівні вираження модальності здійснюється за допомогою модальних дієслів. Разом з інфінітивом вони створюють складний предікат, і таким чином проявляються на синтаксичному рівні. Перед усім модальне дієслово проявляється в проханнях та пропозиціях та, як правило, використовується в формах конюктива.

На прикладах можна переконатися в тому, що модальні дієслова можуть перекладатися на українську мову за допомогою інших засобів передачі модальності, аніж просто модальних дієслів української мови, наприклад, за допомогою модальних слів, а саме прислівників (можливо, ймовірно, очевидно, можна, слід, варто). Іноді можна подати кілька варіантів перекладу, використовуючи синонімічні конструкції, наприклад, не можна — не дозволяється, я повинен — мені потрібно, слід — варто.

Кожне модальне дієслово має своє коло значень. При цьому мають місце обидва види модальності (субєктивна й обєктивна модальність), тому що виражається не тільки відношення субєкта до процесу, але і відношення мовця до висловлення.

Список використаної літератури

1.Лингвистический энциклопедический словарь, с. 303-304

2.Виноградов В.В. Про категорію модальності в модальних словах у російській мові, Тр. Інституту російської мови АН СРСР. Т.2. М.; Л., 1950. — 21 с.

.Словник лінгвістичних термінів О.С. Ахманова, 1975. — 8 с.

.Енциклопедичний словник-довідник лінгвістичних термінів і понять, Том 1; під загальною редакцією О.М. Тихонова, 1986. — 8-17 с.

6.Buscha A., Linthout G. Geschäftskommunikation, Kursbuch Deutsch als Fremdsprache, 1997 Max Hueber Verlag, 2000. — 160 S.

.Duden-Grammatik der eutschen Sprache, 1993-2000 Bibliographisches Institut & F.A. Bockhaus AG, 1993-2000 Langenscheidt KG.

.Винокур Г.О. Закономірності стилістичного використання мовних одиниць. — М.: Наука, 1980. — 5 — 21 с.

.Ганна А. Залізняк, Є.В. Падучева. Предикати пропозіціональной установки в модальному контексті. / / Логічний аналіз мови. Проблеми інтенсіональних і прагматичних контекстів. М., 1989.

10.Хоберг Р., Хоберг У. Граматика німецької мови — Спб.: Трігон, 2005. — 106 с.