Гендерні особливості авторського мовлення на матеріалі творів ‘The Vampire Lestat’ by Ann Rice та ‘The Blessing Way’

Гендерні особливості авторського мовлення на матеріалі творів ‘The Vampire Lestat’ by Ann Rice та ‘The Blessing Way’

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теорія дослідження гендерних ролей та їх відображення у мовній картині світу

1.1 Мовна картина світу як результат пізнання та концептуації обєктивної дійсності

1.2 Загальне поняття про гендерні ролі та гендерні стереотипи

.3 Основи дослідження гендерної комунікативної поведінки

1.4 Гендерний компонент семантики лексичних одиниць

Розділ 2. Гендерні особливості авторського мовлення на матеріалі творів The Vampire Lestat by Ann Rice та The Blessing Way by T. Hillerman

.1 Лексико-стилістичний аспект відображення гендерної вербальної поведінки персонажів у сучасній англійській драмі

.2 Використання стилістично забарвленої лексики

Висновки

Література

Додаток 1

Додаток 2

Вступ

Актуальність теми курсової роботи, що виконана в руслі комунікативної лінгвістики, визначається загальним спрямуванням цієї галузі мовознавства на встановлення особливостей мовної й мовленнєвої поведінки людини взагалі, та її гендерних особливостей, відображених у різних типах дискурсу. Вивчення гендерних розбіжностей у авторському мовленні є актуальним, оскільки дозволяє простежити, як мовна характеристика персонажів у драматичних творах відображає комунікативні стереотипи драматурга-носія англійської мови.

Метою дослідження є виявлення й систематизація гендерних особливостей комунікативної поведінки, якими драматурги наділяють персонажів-чоловіків і персонажів-жінок у ситуаціях неформального міжгендерного спілкування, зображених у сучасних англійських драматичних творах, що відбивають побут представників середнього класу.

Для досягнення поставленої мети в роботі розв’язуються конкретні завдання:

уточнити поняття гендер, комунікативна поведінка;

виділити гендерно марковані мовні та мовленнєві засоби відображення комунікативної поведінки;

виявити гендерні особливості комунікативної взаємодії та її стратегії;

визначити гендерний аспект вживання мовленнєвих актів і засобів їх модифікації;

визначити лексико-стилістичні гендерні розбіжності у вербальній поведінці чоловіків і жінок.

Об’єктом дослідження є діалоги чоловіків і жінок, ремарки авторів, що відтворюють ситуації неформального міжгендерного спілкування у драматичних творах, написаних англійськими драматургами.

Предметом аналізу є комунікативні й прагматичні та лексичні й стилістичні особливості висловлювань чоловіків і жінок, типові для гендерної комунікативної поведінки, відбитої в аналізованих творах. Вивчення гендерного аспекту персонажного мовлення спирається на дослідження персонажного мовлення драматичних творів (Roald Dahl).

Наукова новизна роботи полягає в тому, що гендерно зумовлена комунікативна поведінка розглядається з урахуванням соціальних і психологічних, а також комунікативних і прагматичних факторів. Новим є встановлення особливостей гендерно зумовленої комунікативної поведінки чоловіків і жінок.

Розділ 1. Теорія дослідження гендерних ролей та їх відображення у мовній картині світу

Поняття, гендеру увійшло у вжиток з соціології і означає соціальну стать людини на відміну від біологічної статі, соціально-рольовий статус, який визначає соціальні можливості кожної статі в освіті, професійній діяльності, доступ до влади, сімейній ролі та репродуктивній поведінці і є одним з базових вимірів соціальної структури суспільства [10, 15].

Вживання слова "гендер" як загального синоніму слова стать є некоректним. В літературі існує декілька концепцій гендера. Це обумовлено як відносною «молодістю» гендерного підходу (перші наукові праці з’явилися близько двадцяти років тому), так і складністю самого феномена. Для всіх них базовим положенням є розрізняння понять стать (sex) і гендер (gender). Стать — це термін, що означає ті анатомо-біологічні особливості людей (в основному — в репродуктивній системі), на основі яких люди визначаються як чоловіки або жінки. Гендер — це складний соціокультурний конструкт, який відображає відмінності в ролях, поведінці, ментальних і емоційних характеристиках між чоловічим і жіночим. В рамках цього підходу гендер розуміється як організована модель соціальних відносин між жінками і чоловіками, яка не тільки характеризує їх спілкування і взаємодію в сім’ї, а і визначає їх соціальні відносини в основних інституціях суспільства. Гендер, таким чином, трактується як один з базових вимірів соціальної структури суспільства, який разом з іншими соціально-демографічними і культурними характеристиками (раса, клас, вік) організує соціальну систему. Соціальне відтворення гендерної свідомості на рівні індивідів підтримує засновану за ознакою статі соціальну структуру. Втілюючи в своїх діях очікування, які пов’язані з їх гендерним статусом, індивіди конституюють гендерні відмінності і одночасно обумовлені ними системи панування і володарювання. В багатьох суспільствах жінок і чоловіків не тільки сприймають, але і оцінюють по-різному, обгрунтовуючи це гендерними особливостями і різницею в їх здібностях, відмінностями у розподілі влади між ними. Гендер конструюється через певну систему соціалізації, розподілу праці і існуючі в суспільстві культурні норми, ролі і стереотипи. Вони в певній мірі визначають психологічні якості, здібності, види діяльності, професії людей в залежності від їх біологічної статі. При цьому гендерні ролі і норми не мають універсального змісту і значно розрізняються в різних суспільствах. В цьому розумінні бути чоловіком або жінкою означає зовсім не володіння певними природними якостями, а виконання певної ролі. В сучасних соціальних і гуманітарних дослідженнях гендер використовується не як незмінна і універсальна конструкція. Поняття гендер означає не річ або предмет, не багато речей або предметів, а комплексне переплетіння стосунків і процесів [9, 24-30].

1.1 Мовна картина світу як результат пізнання та концептуалізації обєктивної дійсності

мовний гендерний лексика комунікативний

Мові належить активна роль у культурі і пізнанні. Вона є унікальною здатністю людини, що відрізняє її від будь-яких інших живих істот і решти світу.

Мова є найважливішим засобом формування та існування знань людини про світ. Відображаючи у процесі діяльності обєктивний світ, людина фіксує результати пізнання в слові. Вся ж система знань, набутих як особисто, так і внаслідок навчання, утримується у довгостроковій памяті людини за допомогою концептів, або ментальних прообразів. Концепуталізація, або понятійна класифікація, — один з найважливіших процесів пізнавальної діяльності людини, що полягає в усвідомленні інформації, яка надходить до людини, та який призводить до утворення концептів, коцептуальних структур і всієї концепутальної системи у мозку (психіці) людини [1, 3-4].

Кожен народ по-своєму розчленовує фрагменти світу, і по-своєму називає їх. Формується світ тих, хто говорить цією мовою, тобто формується концептуальна картина світу як сукупність знань про світ, що є зафіксованими у лексиці, граматиці, фразеології.

Вже доведено, що мовна картина світу доповнює обєктивні знання про реальність [див. роботи Є. Бартмінського, А. Вежбицької]. Сукупність цих знань, закарбованих в мовній формі, являє собою те, що в різних концепціях називається то як «мовний проміжний світ», то як «мовна репрезетнація світу», то як «мовна модель світу», то як «мовна картина світу». В силу більшої поширеності ми обираємо останній термін.

Поняття картини світу (в тому числі і мовної) будується на вивченні уявлень людини про світ. Світ — це людина і середовище в їхній взаємодії, а картина світу — «результат переробки інформації про середовище і людину» [8, 17].

Між картиною світу, як віддзеркаленням реального світу, і мовною картиною світу, як фіксацією цього зображення, існують складні відносини. Картина світу може бути представлена за допомогою просторових (верх — низ, правий — лівий, схід — захід, далекий — близький), часових (день — ніч, зима — літо), кількісних, етнічних та інших параметрів. На її формування впливають мова, природа і ландшафт, виховання, освіта та інші соціальні фактори, традиція і таке інше. Мовна картина світу не стоїть поряд із специфічними картинами світу (хімічною, фізічною та ін.), вона їм передує і формує їх, тому що людина здатна розуміти світ і сама себе завдяки мові, в якій закріплюється суспільно-історичний досвід — як загальнолюдський, так і національний. Останній і визначає специфічні особливості мови на всіх її рівнях. В силу специфіки мови у свідомості її носіїв виникає певна мовна картина свіу, через призму якої людина бачить світ [6, 59-64].

Мовна картина світу формує тип відношення людини до світу (природи, тварин, самої себе як елемента світу). Вона визначає норми поведінки людини в світі, визначає її ставлення до світу. На думку Ю.Д.Апресяна [3, 45-53], будь-яка природна мова відбиває певний спосіб сприйняття і органзіації (концептуалізації) світу. Висловлені в ній значення складаються у певну цілісну систему поглядів, свого роду колективну філософію, яка є обовязковою для всіх носіїв мови.

Термін мовна картина світу є метафорою, тому що в дійсності специфічні особливості національної мови, в яких зафіксовано унікальний суспільно-історичний досвід певної національної спільноти людей, створюють для носіїв цієї мови не якусь іншу, неповторну картину світу, яка відрізняється від обєктивно існуючої, а лише специфічне забарвлення цього світу, зумовлене національною значимістю предметів, явищ, процесів, вибірковим ставленням до них, яке породжується специфікою діяльності, образу життя і національної культури даного народу.

Картина світу, яку можна назвати знанням про світ, лежить в основі індивідуальної і суспільної свідомості. Вона не є простим набором фотографій предметів, процесів, якостей, і т.і., тому що включає в себе не тільки відбиті предмети, але й позицію субєкта, що їх відбиває, його ставлення до цих обєктів, причому позиція субєкта — така ж реальність, як і самі обєкти. Більше того, оскільки відображення світу людиною не пасивне, а діяльне, відношення до обєктів не тільки породжується цими обєктами, а й здатне їх змінити через діяльність. Звідси слідує природність того, що система соціально-типових позицій, відношень, оцінок знаходить знакове відображення в системі національної мови і бере учать у конструюванні мовної картини світу.

.2 Загальне поняття про гендерні ролі та гендерні стереотипи

Предметом розгляду цього пункту є відображення гендерних ролей в мовній картині світу. Цю систему можна звести до дихотомії чоловік/жінка особа чоловічої статі/особа жіночої статі. Це протиставлення було одним з найперших, взагалі усвідомлених людством, і в будь-якій мові має розвинуту систему лексичних засобів вираження, повязаних з ним конотативних значень, фразеологічних зворотів і паремій (прислівїв та приказок). І в той час, коли не менш важливі для мовної картини світу системи просторових та часових відносин розглядалися на всіх можливих рівнях мови, мовна система відображення гендерних ролей, на жаль, не була достатньо досліджена за допомогою не тільки лінгвистичних, а й соціологічних методів, які широко використовуються саме у гендерних дослідженнях. Нам здається доцільним залучити для розгляду цієї важливої частини мовної картини світу також і дані соціології, адже міждисциплінарність є визначною рисою сучасних наукових течій: різноплановість, відмінність у вихідних точках дослідження, застосованих методів і методик дозволяє зясувати факти, недосяжні для дослідження методами якоїсь однієї науки [16, 48-52].

На відміну від поняття стать як сукупності анатомо-біологічних особливостей, поняття гендера було введено в соціологічних дослідженнях для позначення соціокультурного конструкта, який суспільство надбудовує над фізіологічною реальністю. Поняття гендера позначає не тільки процес продукувння суспільством розбіжностей у чоловічих та жіночих ролях, поведінці, ментальних та емоціональних характеристиках, а й сам результат — соціальний конструкт гендера. Конструювання гендерних відмінностей відбувається через певну систему соціалізації (яка виховує різні навички і психологічні якості у дівчаток та хлопчиків), розподіл праці між чоловіками і жінками і прийняті у суспільстві культурні норми, ролі і стереотипи. При цьому гендерні ролі і норми не мають універсального змісту і значно відрізняються в різних суспільствах. В цьому сенсі бути чоловіком чи жінкою зовсім не означає мати певні природні якості; це означає підкорятися передбаченим суспільством стандартам (наприклад, носити спідницю, якщо ти шотландець, або штанці — якщо ти узбечка).

Причому хоча в різних суспільствах чоловічі та жіночі ролі можуть бути різними, у всіх діє одне правило: те, що вважається за чоловіче, маркується суспільством як пріорітетне і домінуюче; все, що вважається жіночим, визнається вторинним і підлеглим. Так була зясована одна з особливостей гендерних ролей і відносин — вони конституюють (стверджують) домінування у суспільстві маскулінного і придушування фемінінного. Гендер, таким чином, виявляється одним з базових принципів соціальної стратифікації. Іншими такими принципами виступають етнічність (національність), вік, соціальна приналежність [9, 67].

Створення відкритого демократичного суспільства неможливе без подолання сексизму — тобто дискримінації на підставі статі. Сексизм можна визначити як позицію чи дію, які принижують, виключають, недооцінюють та стереотипізують людей за ознакою статі. Гендерні стереотипи — це один з видів соціальних стереотипів, який базується на прийнятих у суспільстві уявленнях про маскулінне та фемінне, та про їхню ієрархію. Часто гендерні стереотипи відзначаються сексизмом стосовно жінок.

Стереотипи жіночності та чоловічності (мужності) не просто формують людей — вони часто диктують людям в залежності від їхньої статі певні психологічні якості, норми поведінки, рід занять, професії і т.і. В традиційному суспільстві не особистість, а біологічна стать грають вирішальне значення для життя людини — Зігмунд Фрейд висловив це у відомій сентенції Анатомія — це доля. Від цих стереотипів страждають як жінки, так і чоловіки, і тому сучасні дослідження у царині гендера спрямовані не тільки на зясування вже існуючої системи гендерних ролей, стереотипів та упереджень, а й на створення нових, соціально адаптованих стереотипів, які б не обмежували особистість межами власної статі, а давали можливість якнайширше розвинути закладені природою таланти і здібності. [19, 165-175]

Гендер може бути визначений як елемент сучасної наукової моделі людини, що відбиває соціокультурні аспекти статі, які фіксуються мовою. Гендер розглядається як один із параметрів людської особистості. Термін гендер покликаний виключити біологічний детермінізм, який вкладений у поняття sexus і приписує всі соціокультурні розбіжності, пов’язані зі статтю, універсальним природним чинникам [20,12]. Гендер виявляється у стереотипах і в мовленнєвій поведінці людей.

.3 Основи дослідження гендерної комунікативної поведінки

Мова драматичного твору на сучасному етапі наближається за своїми ознаками до реального спілкування й максимально достовірно передає його особливості. У драматичному творі автор відображує комунікативну поведінку персонажів обох статей. Цей процес не є довільним, оскільки драматург є членом соціуму, носієм англійської мови, володіє знаннями про стереотипи гендерної комунікативної поведінки й намагається відтворити їх. Судження й уявлення драматурга про те, чим визначається або відрізняється чоловіча комунікативна поведінка від жіночої, знаходять своє відображення у мовленні дійових осіб драматичних творів. Отже, драматург використовує ті чи інші риси гендерно зумовленої комунікативної поведінки для створення стереотипних ознак мовлення чоловіків і жінок.

Уявлення про те, як говорять чоловіки та жінки, складають стереотипи гендерної комунікативної поведінки, які є частиною суспільної свідомості. При цьому мовлення жінок сприймається як відхилення від норми, якою традиційно вважається чоловіча комунікативна поведінка (Дж. Коутс). Вивчення гендерно зумовленої комунікативної поведінки зосереджує увагу не лише на розбіжностях у мовленні чоловіків і жінок, але й на соціально-психологічних чинниках, що її зумовлюють. До останніх належать ситуація спілкування, мовець і слухач, які характеризуються певним соціальним станом, статтю, віком, рівнем освіти, психологічними особливостями і психічним станом (Л.Б. Нікольський). Усі ці риси обовязково відображаються в персонажному мовленні.

Численні дослідження когнітивної природи мови та дискурсу (О.П. Воробйова, Р.С. Джеккендофф, С.А. Жаботинська, О.В. Кравченко, О.С. Кубрякова, Р.У. Ленекер, М.М. Полюжин) і розвиток прагмалінгвістики (В.І. Карабан, С. Левінсон, Л.М. Медведєва, Г.Г. Почепцов, Н.І. Сукаленко, І.П. Сусов, У. Чейф) дозволяють розглядати мовну картину світу, мовну та комунікативну компетенцію, комунікативно-прагматичні норми спілкування як фактори, що зумовлюють відмінності гендерно зумовленої комунікативної поведінки та впливають на її відображення в драматичному творі.

Гендерна комунікативна поведінка персонажів у сучасних англійських драматичних творах досліджується в праці з позиції теорії ввічливості П. Браун і С. Левінсона та принципу співробітництва Г. Грайса. Теорія ввічливості дає змогу дослідити акти поведінки, що обмежують свободу людини та впливають на її самооцінку. Принцип співробітництва враховує взаємодію комунікантів у процесі спілкування. Аналіз висловлювань персонажів драматичних творів дозволяє виявити особливості застосування вищезгаданих концепцій для вивчення ситуації неформальної міжгендерної комунікації. У дослідженні використано перформативний підхід до проблеми гендерної диференціації (С. Джонсон, Д. Камерон, Дж. Коутс), який відходить від традиційного сприйняття чоловіків і жінок як двох гомогенних груп без урахування соціальних і психологічних чинників. У свою чергу, цей підхід уможливив встановлення взаємозвязку гендера з віком, соціальним статусом людини й особливостями ситуації спілкування. Крім того, на думку Д. Камерон, чоловіки та жінки є не пасивними виконавцями усталених гендерних зразків поведінки, а свідомими творцями, що мають певні знання про те, як гендерно забарвлене висловлювання може бути використане для досягнення необхідної мети [11, 57-164].

Урахування комунікативних стереотипів, перформативного підходу до дослідження гендера, а також впливу соціально-психологічних і комунікативно-прагматичних факторів на комунікативну поведінку сприяло висуненню тези про гендерну маркованість комунікативної поведінки персонажів сучасних англійських драматичних творів. Автори-чоловіки та автори-жінки використовують певні мовні та мовленнєві засоби для відтворення особливостей комунікативної поведінки персонажів кожної статі, оскільки спираються на наявні в суспільстві комунікативні стереотипи.

В комунікативній поведінці жінок простежується тенденція більш частотного у порівнянні з чоловіками вживання іменників і структури Adj + N при характеристиці жіночих і чоловічих цінностей. Структури N + N, V + N наявні в мовленні жінок одинично чи відсутні зовсім. У мовленні чоловіків, як і в мовленні жінок, найбільш частотним є іменник, хоча й меншою мірою. Більш значна частка в мовленні чоловіків належить прикметникам, наприклад: generous шляхетний, open-minded відкритий, independent незалежний. Структура V + N є більш уживаною чоловіками у порівнянні з мовленням жінок. Слід зазначити, що жіноча оцінка характеризується високим ступенем використання синонімічних засобів. Використовувані номінативні структури різнопланові, зокрема, це структури з опорним компонентом іменником, дієсловом, а також більш розгорнуті структури у формі складеного підмета: Ving + N, N + prep + N (N of N, N with N), Adj + N, V + prep + N, Ving. Жіноча оцінка взагалі більш позитивна, ніж оцінка чоловіків (англ. caretaker людина, що піклується про родину, interested in the arts цікавляться мистецтвом, giving peace and tranquility несуть мир і спокій). У реакціях чоловіків на аналогічні стимули спостерігається менше варіювання мовних засобів, переважають поодинокі іменники, домінувальними є також структури Adj + N, N + N, N of N. У жіночій мові більш висока, ніж у чоловічій, концентрація похідних іменників зі зменшувально-пестливими суфіксами [14, 78-84]. Отже, жіноче мовлення більш емоційно марковане, ніж чоловіче. Вочевидь, така кількість суфіксів, використовуваних жінками, демонструє потребу в розширенні набору виражальних засобів для передачі різних відтінків ніжності, зменшеності, збільшення ступеня прояву емоційно-оцінної ознаки, підкреслення характерних рис позначуваного, а також висловлення свого ставлення до нього.

Аналіз досліджуваного матеріалу показує, що для відображення мовленнєвої характеристики персонажа визначальною є стать персонажа, а не драматурга.

1.4 Гендерний компонент семантики лексичних одиниць

Гендерний аналіз дає можливість відійти від традиційних трактувань мовних явищ, а також описати мовний матеріал, з погляду уявлень про поняття чоловіче і жіноче, що є компонентами культури суспільства і піддаються постійним змінам у ході історичного розвитку.

В мові існують дві такі основні категорії, як + male наявність чоловічого і — male відсутність чоловічого, отже, класифікація жінок йде під знаком (- male відсутність чоловічого), внаслідок чого категорії жінок відводиться негативний семантичний простір. Створено базисну класифікаційну основу + чоловіче / — чоловіче, добре і погане, у межах якої можна інтерпретувати будь-які вирази і концепти і своєрідну оцінну шкалу, засновану на єдиній ознаці чоловіче, що має полярні значення + / -. Гендерний параметр мовної особистості може помітно впливати на сприйняття нею ціннісної картини світу і, внаслідок цього, на її вербалізацію у мовленнєвій поведінці [18, 98-106].

Гендерний підхід дозволяє розглядати структури мови в контексті різниці між чоловіками і жінками, що особливо яскраво виражена в ряді концептів. Базовими гендерними концептами є концепти чоловіче і жіноче, що розглядаються не тільки з погляду їхньої біологічної сутності, але і як поняття, в яких відбивається чинний суспільний устрій, соціальні ролі та стереотипи статей і які змінюються у ході розвитку людського суспільства. Динамічні властивості цих концептів дозволяють їх моделювати в контексті наявної в суспільстві гендерної асиметрії і визначити ступінь андроцентричності мови, оскільки мовлення, яке розуміється широко як комунікація, закріплює і відтворює в культурі різницю між статями, у тому числі їхнє дискримінаційне розрізнення — сексизм. Явища сексизму в мові віддзеркалюються у гендерній оцінці.

Гендерна оцінка — це вид соціальної оцінки суб’єкта чи об’єкта навколишньої дійсності, підставою якої є базова ознака чоловіче чи жіноче. Як і взагалі оцінка, гендерна оцінка може займати різне місце у семантиці лексичних одиниць: вона може бути компонентом денотативного аспекту значення, компонентом конотації, а також може бути частиною обох компонентів лексичного значення. Зафіксовані мовою уявлення про типово жіноче і типово чоловіче пронизують усю гендерну систему. В комбінації з такими соціальними чинниками, як раса, національність, клас, вік гендер створює своєрідну систему соціальної ієрархії. Гендерний аспект категорії оцінки припускає розгляд того, як вербалізуються мовою ролі, норми, цінності, що відведені суспільством жінкам та чоловікам, а саме, як конструюються і віддзеркалюються в мові гендерна асиметрія та ієрархія.

Гендерна оцінка не є однаково релевантною в сферах, повязаних з поняттям людина. Як показує аналіз лексичних одиниць, що склали матеріал словникової вибірки, найбільша гендерна диференціація спостерігається в концептах Вік, Зовнішність, Стосунки в родині, Професія. Найменша диференціація спостерігається за ознаками соціально-майнового положення, національної приналежності, світогляду, фізичного й емоційного стану [17, 44-71].

Гендерні розбіжності спостерігаються як на рівні системи мови, так і на рівні її вживання. На рівні системи мови наявні різного типу асиметрії, що виявляються у вигляді семантичних лакун, коли в мові відсутнє позначення для якогось концепту. В англійській мові не існує фемінінного еквівалента на позначення деяких понять. Застосування чоловічого позначення щодо референта-жінки підсилює її позитивну оцінку, а номінація чоловіка жіночим позначенням знижує оцінку чи змінює її знак на протилежний вбік пейорації значення.

Немаркованість чоловічого роду виступає граматичною особливістю англійської мови, в якій гендерні розбіжності ґрунтуються на семантичних ознаках. В аспекті теорії природної морфології семантично простіші явища маркуються простіше, тобто чоловічий рід є базисним щодо жіночого. В свою чергу, семантично більш маркований член опозиції (форма жіночого роду) репрезентований довшою в лінійному відношенні й формально маркованішою формою, ніж семантично немаркований (форма чоловічого роду). З погляду кількісної характеристики базисна немаркована форма чоловічого роду відрізняється більшою частотністю вживання. Чоловічий рід використовується як нейтральний термін для позначення осіб і в займенниках англійської мові. Родове значення чоловічого роду в англійській мові можна пояснити не тільки особливостями будови англійської мови, але і тим, що чоловічий рід вважається більш гідним, у такий спосіб природна перевага чоловіка відбита в мові та її будові [15, 89].

Докладний аналіз лексикографічного відображення гендерного аспекту в словниках різних типів показав, що гендерний аспект відбивається в лексикографічних джерелах не регулярно. Порівняльний аналіз традиційних джерел і джерел, що складають жіночу лексикографію, показує, що в традиційних словниках гендерний аспект значення слова, як правило, ігнорується, що підтверджує зв’язок гендерних змін у семантиці слова з проблемою сексизму. Аналіз дефініцій, використовуваних у жіночій лексикографії, показує, що будь-яке нейтральне слово може набути у феміністів оцінного забарвлення. Додаткові конотації, що виникають при цьому, утруднюють визначення базового і похідного значень, а також встановлення семантичного зв’язку між вихідним і похідним значеннями. Як показує аналіз матеріалу, значення, які фіксуються в лексикографічних джерелах, піддаються змінам, бо мова реагує на нові комунікативні вимоги. Феміністична лексикографія не тільки дозволяє усвідомити весь потенціал значення слова і виробити критичне ставлення, але і сприяє закріпленню в системі мови гендерних змін [18,32-45].

Аналіз способів вираження гендерної оцінки дозволяє зробити висновок про відсутність різкої межі між чоловічим і жіночим аксіологічним мовленням. Зазначені особливості розглядаються як тенденції вживання. Таким чином, при дослідженні дихотомії чоловіче / жіноче необхідно виділяти два шари інформації: специфічний і універсальний. Кожний з цих шарів пов’язаний із впливом на формування мовного висловлювання ряду характеристик індивідів: нейрофізиологічих, психічних та інших біологічних, а також із впливом соціальних та економічних чинників. Універсальною є однакова пряма функціональної залежності оформлення чоловічого і жіночого мовленнєвого висловлювання від таких аргументів, як вік, освіта, виховання, соціальний статус, професія, економічне становище. Гендерна диференціація більшою мірою репрезентована на фонологічному і дискурсивному рівнях і меншою мірою на лексико-синтаксичному. Наприклад, жінки частіше вдаються до зменшувальних суфіксів, використовують у мові зменшувально-пестливі номінації, наприклад: I hate her! she cried desperately. Red-headed thing! Calling me darling and honey, and sending me handkerchiefs for C-Christmas — and then sneaking off behind closed doors and k-kissing my h-husband — [K.Brush, 88 — 89], вживають безліч вставних слів, модальних конструкцій, що виражають різний ступінь невпевненості, імовірності, невизначеності: Well, youll just have to take along what youve got. Maybe therell be some way of getting the rest to you. Elmers come in every week, dont they? Daisy demanded. Yes, but maybe they wont always be bringing you in. [R.Suckow, 97]. У мовленні жінок більше форм ввічливості, наприклад, тверджень у формі питань, ілокуції невпевненості при відсутності самої невпевненості : Mr Crich cant see you. He cant see you at this hour. Do you think he is your property, that you can come whenever you like? [Women in Love, 288 — 289]. У мовленнєвій поведінці жінок відсутня домінантність, вони вміють слухати і зосередитися на проблемах співрозмовника. Загалом мовленнєва поведінка жінок характеризується як більш гуманна, неагресивна. Жінкам властива велика поступливість, кооперативність, менша впевненість у веденні полеміки, вони частіше посилаються і наводять приклади конкретних випадків з особистого досвіду чи найближчого оточення. Мовлення чоловіків більш грубе, вони вживають нецензурні слова як вставні наприклад: …Go to hell… Do you think I can make an actress of you in a season? Do you think Im going to work my guts out to make you give a few decent performances and then have you go away to play some twopenny-halfpenny part in a commercial play in London? What sort of a bloody fool do you take me for?.. [Theatre p. 26]. У мовленні чоловіків надається перевага дієсловам активного стану наприклад: I dont care, said George. Ill give you twenty-four hours to decide. [Crome Yellow, 162]. Слід зазначити, що для діалогів чоловіків і жінок характерні перебивання співрозмовниками один одного. Частіше спостерігається перебивання жінок чоловіками, з одного боку. З іншого боку, перебивання чоловіків чоловіками більшою мірою заважають комунікації. Жіночому мовленню властиві експресивні моделі вираження свого ставлення до співрозмовника, до навколишньої дійсності. Загалом у мовленні жінок переважає позитивна оцінка. Асоціативні поля в чоловічому і жіночому мовленні співвіднесені з різними фрагментами картини світу: спорт, полювання, професійна, військова сфера (чоловіки), природа, родина, діти, навколишній повсякденний світ (жінки). Однією з найхарактерніших особливостей чоловічого мовлення є перевага раціонального начала над емоційним. У чоловічому мовленні спостерігаються прагнення до точності номінацій, сильніший вплив чинника професія, термінологічність, тенденція до використання експресивних, особливо стилістично знижених засобів. Ненормативну лексику використовують в одностатевих групах і чоловіки, і жінки. Проте вимовляти її в змішаних групах не прийнято. Полемічний стиль характеризується агресивністю. Як правило, чоловіча оцінка є переважно негативною. Аналіз матеріалу показує, що основним типом соціальних відносин, що впливають на мовленнєву поведінку комунікантів в англомовному суспільстві, є відносини переваги й підпорядкованості.

Дослідження гендерної маркованості персонажного мовлення спирається на положення про залежність комунікативної поведінки людини, зокрема її гендерного аспекту, від існуючих комунікативних стереотипів. Стереотип є сукупністю жорстко фіксованих стандартних уявлень, суджень про певний клас соціальних і мовних обєктів, шаблонів соціальної та комунікативної поведінки [12]. Стереотипи є найпростішими елементами суспільної психіки та її реалізації в мовленні [15]. Гендер є компонентом як колективної, так й індивідуальної свідомості, що виявляється в стереотипах поведінки у спілкуванні. Гендерно зумовлені моделі поведінки визначаються суспільством, його традиціями й інститутами. Комунікативні стереотипи є частиною оцінних суджень, які характеризують поведінку в ситуації міжособистісного спілкування.

Розділ 2. Гендерні особливості авторського мовлення на матеріалі творів The Vampire Lestat by Ann Rice та The Blessing Way by T. Hillerman

У міжгендерному спілкуванні персонажі-чоловіки приділяють належну увагу чіткому й логічному викладу інформації, певною мірою ігноруючи підтримання доброзичливої атмосфери спілкування. Жінки спрямовують свої зусилля в першу чергу на створення доброзичливої атмосфери спілкування. Суттєва відмінність комунікативної поведінки персонажів у драматичних творах полягає у використанні чоловіками стратегії домінування, а жінками — стратегії співробітництва в міжгендерному спілкуванні відповідно до існуючих у суспільстві комунікативних стереотипів.

Характерною ознакою чоловічої комунікативної поведінки є використання додаткових засобів, які знижують ефект мовленнєвого акту, спрямованого на посилення статусу адресата. У наведеному нижче прикладі висловлювання персонажа-чоловіка демонструє його небажання брати на себе зобовязання, супроводжуючи обіцянку настановою, та бажання отримати компенсацію за свої витрати:

H: You — go and stuff your bird I’ll do my best.[21]

У висловлюваннях персонажів-жінок можлива реалізація мовленнєвих актів, що зміцнюють статусну позицію адресанта. Так, погрози (менасиви) зустрічаються в репліках персонажів-жінок частіше, ніж у висловлюваннях персонажів-чоловіків. Проте реалізація погрози в репліці жінки можлива, якщо інші мовленнєві акти, які підвищують статус адресата (напр., непрямі настанови), не дають бажаних результатів. Так, непряма настанова у наведеному нижче прикладі не досягає мети і персонаж-жінка наказує, а потім погрожує, щоб позбутися знайомого, який її шантажує:.: I think you’d better go. Now!

F.: (reasonably) But I’m trying to help you..: (pointing to the door) Get out![…]If you don’t get out of here I shall call the police!.: The police? Whatever will you tell them?.: (nervously) I’ll — I’ll tell them you broke into my house..:But I didn’t. (Pointedly) You opened the front door yourself [21]

Крім того, аналіз міжгендерного спілкування доводить існування взаємозвязку гендера з іншими соціальними характеристиками, що демонструють приклади спілкування подружніх пар. У такому випадку гендер взаємодіє з соціальною роллю чоловіка, що є притаманною представникам чоловічої статі. Стереотипно в британському суспільстві соціальний статус чоловіка вищий за соціальний статус дружини [19, 25]. У проаналізованому матеріалі вибір мовленнєвих актів персонажем-чоловіком у ситуації спілкування подружньої пари демонструє його бажання підвищити свій соціальний статус. У наведеному нижче прикладі перформатив з використанням дієслова to forgive спрямований на підвищення статусу персонажа-чоловіка в парі "чоловік — дружина":

He: How dare you not care? Listening round corners. Its intolerable the lack of trust in this house. Lifes not worth living without trust.

She: Thats what Im saying. So let me go.

He: Look its all right. I forgive you [ додаток 1]

Вибір подібного мовленнєвого акту адресантом-жінкою спрямований на підвищення статусу адресата-чоловіка.

Наприклад, вибір перформатива з to promise підвищує статус адресата-чоловіка:

He:"I’ll do what I can, I promice you" he said. [додаток 1]

Аналіз невербальних компонентів гендерно зумовленої комунікативної поведінки, поданої в авторських ремарках, показує, що емоції визначають комунікативну поведінку жінок у 1,4 рази частіше, ніж чоловіків. Загалом, для зображення представників кожної статі драматурги використовують різні невербальні елементи. Так, вказівка на нервовість, благання, переляк, гигикання, плач у скрутних обставинах, тупання ногою для демонстрації гніву властиві тільки персонажам-жінкам. Проте лише персонажі-чоловіки підморгують співрозмовнику, клацають пальцями та свистять.

2.1 Лексико-стилістичний аспект відображення гендерної вербальної поведінки персонажів у сучасній англійській драмі

Однією з проблем дослідження особливостей вияву людського фактору в мові є встановлення лексико-стилістичних засобів і способів їх інтеграції залежно від статі комунікантів. Розбіжності у вживанні мовних одиниць у репліках персонажів однієї статі було вирахувано як відсоток відносно загальної кількості вживання цієї одиниці у висловлюваннях персонажів обох статей у ситуації неформального міжгендерного спілкування.

Особливості мовного вираження оцінки

У висловлюваннях персонажів-жінок частіше використовується загальна позитивна оцінка (65% уживань), для реплік персонажів-чоловіків притаманною є негативна оцінка (58% уживань). Відмінності в реалізації загальної позитивної оцінки полягають у вживанні прикметників admirable (100% уживань), charming (80% уживань), sweet (78% уживань), lovely, gorgeous (75% уживань), mаrvelous (67% уживань), nice (65% уживань), що є більш характерними для висловлювань персонажів-жінок[19, 32]. Наприклад:

A.: I caught images from the thoughts of the musicians that told me what they looked like, what they saw when they looked at each other and into mirrors. They were slender, sinewy, and altogether lovely young mortals — beguilingly androgynous and even a little savage in their dress and movements —two male and one female[додаток 2]

Для реплік персонажів-чоловіків типовим є вживання прикметника splendid. Наприклад:

"You’re getting a spleandid pale."[додаток 1]

Таким чином, вербальна поведінка персонажів-жінок характеризується більшою стриманістю в реалізації загальної негативної оцінки, а персонажів-чоловіків — загальної позитивної оцінки, що відображує позитивну налаштованість персонажів-жінок, та негативний настрій персонажів-чоловіків.

Уживання кваліфікаторів, лексичних і фразеологічних одиниць із семантичною функцією кваліфікації ступеня вияву ознаки та її вираження (А.Е. Левицький). У висловлюваннях персонажів-жінок використовуються інтенсифікатори, що належать до нейтральної лексики: so (76% уживань), too (74% уживань), very (70% уживань). Для зображення вербальної поведінки персонажів-жінок типовим є підсилення ступеня вияву оцінки певної ознаки шляхом сполучення інтенсифікаторів so і very (87,5% уживань) [9, 38].

Наприклад:

S: So very eloquent of dread it was this music. [додаток 2]

Для реплік персонажів-чоловіків характерним є вживання інтенсифікаторів, що генетично походять від вульгаризмів: damn (72% вживань), bloody (80% уживань), fucking (100% уживань). Наприклад:

"She looked pretty fucking dead to me," Mrs. Kreutzer [додаток 1]

Вербальна поведінка персонажів-чоловіків демонструє перевагу у їхньому мовленні кваліфікаторів-лімітаторів, що зменшують вияв ознаки (69% уживань). Наприклад:

H.: Youre also a bit thin on chairs, and a table [22]

Вживання емфатичного do, притаманного реплікам персонажів-жінок (67% уживань). Сполучення do з кваліфікатором-інтенсифікатором також характеризує вербальну поведінку персонажів-жінок (100% уживань). Наприклад:

Yes, I wanted to get closer to it. I wanted to do it. Maybe make the little unknown band of Satan’s Night Out famous. I was ready to come up.[додаток 2]

Реплікам персонажів-жінок належить 70% уживань форм, які знижують категоричність висловлювання.

Наприклад:

It doesnt bother me, I dont want to seem disloyal, but it wasnt the big dream, you know. It was just a wish. [додаток 2]

Таким чином, використання вищезазначених одиниць у репліках персонажів відображує схильність жінок перебільшувати зниження категоричності висловлювання та схильність чоловіків до конкретності оцінки ознаки та грубої експресивної лексики через нехтування комунікативно-прагматичними нормами спілкування.

2.2 Використання стилістично забарвленої лексики

Вживання вульгаризмів. Вербальна поведінка персонажів-чоловіків характеризується реалізацією таких вульгаризмів, як to fuck та його похідних, bloоdy, hell, damn для вираження сильних негативних емоцій незалежно від дистанції між комунікантами. У наведеній нижче репліці персонажа-чоловіка вульгаризм fucking використовується в розмові зі знайомою жінкою:

"Fuck, you ought to tell them to go to hell," Mr. Kreutzer [додаток 1]

У вербальній поведінці персонажів-жінок простежується залежність частоти вульгаризмів від статусних властивостей адресата-чоловіка, віку самої жінки та стилістичної маркованості лексеми. Вульгаризми to fuck, bloоdy типові лише для висловлювань молодих персонажів-жінок і дівчат-підлітків при вираженні високого ступеня негативних емоцій. Так, у наведеному нижче прикладі чоловік використав вульгаризм для демонстрації свого негативного відношення до речей, які можуть його вбити:

Fuck!Of course I was scared from time to time. The stench of chemicals and gasoline sickened me. The drone of air conditioners and the whine of the jet planes overhead hurt my ears. [додаток 2]

Лексичні одиниці hell, damn, що знаходяться на межі вульгаризмів і загальновживаної лексики, характеризують вербальну поведінку персонажів незалежно від їх віку під час спілкування із представниками протилежної статі.

Використання табуйованої й евфемістичної лексики. Вигук Gosh, що замінює табуйоване церквою слово God, вживається винятково в репліках персонажів-жінок:

The second thing that brought me back -gosh, the decisive thing really — was the sudden presence near me of a band of young rock singers who called themselves Satan’s Night Out.

Реалізація комунікативів, під якими, за Н.О. Курносовою, розуміємо мовні одиниці зі значенням реакції комуніканта на слова співрозмовника та ситуацію спілкування. Для жіночої вербальної поведінки типовим є використання комунікативів, що мають у своєму складі евфемізми, які замінюють табуйоване God: my goоdness! (100%), thank goodness (100%), oh, dear! (76%), for goоdness sake (75%), good Heavens! (67%), for Heavens sake (57%):

Good Heavens! I could hear their whining electric guitars, their frantic singing. [додаток 2]

Чоловічій вербальній поведінці притаманне вживання табуйованих thank God (85%); God, For Gods sake (67%):

"For Gods sake, darling, I think you just missed her."[додаток 1]

Крім того, в репліках персонажів-чоловіків надається перевага вульгаризмам Bloody hell! (100% уживань), Damn! та Hell! (по 72% вживань):

„You ought to tell them to go to hell[додаток 1]

У вживанні елементів дитячого мовлення. Для персонажів-жінок характерним є використання димінутивного суфікса, редуплікованих форм прикметників, третьої особи замість другої для створення дружньої атмосфери:

I was just a teeny-weeny bit unimaginative. [додаток 2 ]

Гендерні особливості використання стилістично забарвленої лексики в персонажному мовленні сучасних англійських драматичних творів відображують більшу чутливість жінок, порівняно з чоловіками, до комунікативних норм суспільства, яке табуює вживання стилістично зниженої лексики, прагнення жінок створити дружню атмосферу спілкування й бажання чоловіків справити враження на співрозмовника своєю ерудицією.

Використання фразеологізмів є типовим для жіночої вербальної поведінки (60% уживань):

Now, when a vampire turn up out of the blue to the underground as we call it. [додаток 2]

Вживання прислівїв, у свою чергу, притаманне висловлюванням персонажів-чоловіків (75% уживань). Крім того, у їхніх репліках має місце пародіювання прислівїв для уникнення їх повчального характеру. Наприклад, an apple a day keeps the doctor away у висловлюванні персонажа-чоловіка набуває такого вигляду:. …a screw a day keeps the tax man away [ 21].

Гендерні розбіжності використання фразеологізмів у персонажному мовленні повязані, з одного боку, зі стереотипом значущої для жінок образно-емоційної оцінки предметів і явищ навколишньої дійсності та, з іншого, зі стереотипом прагнення чоловіків до повчальності й авторитарності у міжгендерному спілкуванні;

Вживання звертань. У кількісному відношенні використання звертань є частотнішим для висловлювань персонажів-жінок. Однак ширший спектр звертань притаманний вербальній поведінці персонажів-чоловіків. У їхніх репліках зареєстровані й фамільярні звертання під час спілкування зі сторонніми жінками:. My dear Miss Douffet, how can I possibly make you understand?. Please! Do not use that form of words to me. I am not your "dear"! We have only met once before, please remember [ 22, 87].

Таким чином, лексико-стилістичні засоби мають гендерну маркованість і характеризують відображувану в драмі вербальну поведінку представників певної статі. Типовою рисою жіночої вербальної поведінки в сучасних англійських драматичних творах є прагнення створити доброзичливу атмосферу спілкування, уникати засобів, що можуть образити співрозмовника, демонструвати загальну позитивну налаштованість персонажів-жінок. Щодо чоловічої вербальної поведінки, то вона демонструє загальний негативний настрій комуніканта, зосередження на своїх власних проблемах, небажання враховувати інтереси співбесідника.

Висновки

Мовленнєва характеристика дійових осіб драматичних творів відбиває їх гендерні характеристики відповідно до наявних у суспільстві комунікативних стереотипів. Дослідження прагматичних відмінностей гендерно зумовленої комунікативної поведінки свідчить про тенденцію надавати лідерство персонажам-чоловікам у ситуації неформального міжгендерного спілкування в парі чоловік — жінка. Комунікативна поведінка персонажів-жінок демонструє врахування інтересів і мовця, і слухача. Комунікативна поведінка персонажів-чоловіків спрямована на чіткий і логічний виклад інформації, при цьому ігнорується атмосфера спілкування. У свою чергу, комунікативна поведінка персонажів-жінок спрямована на підтримання доброзичливої атмосфери спілкування, при цьому ігнорується логіка викладення інформації.

Комунікативній поведінці персонажів-чоловіків притаманне використання стратегії домінування та її складових, а для комунікативної поведінки персонажів-жінок характерне використання стратегії співробітництва й відповідних мовленнєвих актів, що відповідає комунікативним стереотипам, наявним у британському суспільстві. Крім того, в ситуації міжгендерного спілкування гендер може виступати єдиною статусною ознакою, що зумовлює вибір комунікативної поведінки й ігнорує такі статусні риси, як вік, соціальний стан, професія. Певні особливості у використанні невербальних компонентів комунікативної поведінки свідчать про відмінності в емоційній сфері персонажів-чоловіків і персонажів-жінок: емоційну стриманість перших і нестриманість останніх, коли йдеться про емоції, що демонструють слабкість людини.

Комунікативну поведінку персонажів-жінок визначають мовленнєві акти, що підвищують статус адресата (обіцянки, прохання), і мовленнєві акти (погрози), які підвищують статус адресанта. Особливістю комунікативної поведінки персонажів-чоловіків є використання мовленнєвих актів (наказів), спрямованих на підвищення статусу адресанта. Реалізація в репліках персонажів-чоловіків обіцянок, які підвищують статус адресата-жінки, супроводжується демонстрацією небажання чоловіків брати на себе зобовязання. Для висловлювань персонажів-чоловіків типовим є ігнорування реплік персонажів-жінок.

Наявність лексико-стилістичних розбіжностей чоловічої та жіночої вербальної поведінки персонажів виявляє суттєві відмінності їх мовної картини світу, мовної компетенції. Реалізація лексико-стилістичних особливостей чоловічої вербальної поведінки відображує більш негативне сприйняття персонажами-чоловіками навколишнього світу порівняно з жінками. Цей факт виявляється у стриманості персонажів-чоловіків під час висловлення загальної позитивної оцінки, нестриманості у вираженні загальної негативної оцінки. Персонажам-чоловікам притаманне нехтування нормами етики суспільства, яке вважає вживання вульгаризмів неприпустимим. Таким чином, для висловлювань персонажів-чоловіків характерне вживання значної кількості вульгаризмів, табуйованої лексики, комунікативів і кваліфікаторів, які належать до стилістично зниженої лексики. Бажання продемонструвати високий рівень ерудиції, повчальне та зневажливе ставлення до співрозмовника-жінки з метою підвищення своєї статусної позиції відображається у використанні варваризмів й іноземних слів, професійної лексики, фамільярних звертань і прислівїв.

Реалізація лексико-стилістичних особливостей жіночої вербальної поведінки відображує більш позитивне сприйняття жінками навколишнього світу та свого місця в ньому. Таке відображення світу виражається у використанні значної кількості кваліфікаторів-інтенсифікаторів і лексичних одиниць загальної позитивної оцінки, у схильності до реалізації епістемічних модальних форм і кваліфікаторів-модераторів, що знижують категоричність висловлювань у репліках персонажів-жінок. Висока чутливість жінок до норм поведінки в суспільстві, яке вважає вживання певних груп лексики непристойним, відображається у використанні комунікативів, фразеологічних одиниць, кваліфікаторів, що є евфемістичними або належать до нейтральної лексики. Образне сприйняття дійсності знаходить своє втілення у значній кількості ідіом і фразеологічних сполучень, притаманних вербальній поведінці персонажів-жінок.

Результати роботи окреслюють шляхи подальшого лінгвістичного дослідження гендерного аспекту комунікативної поведінки мовця в усному мовленні, а також особливостей персонажного мовлення у драматичних творах.

Література

1. Абаєва М.К. Фразеологическая семантика как часть языковой картины мира//Национально-культурный компонент в тексте и языке. Материалы II Международной конференции 7-9 апреля 1999 г. Часть 2 — Мн.: БГУ, 1999. — С.3-4.

. Ажнюк Б.М. Англійська фразеологія в культурно-етичному висвітленні. — К.: Наукова думка, 1989. — 134 с.

. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания// Вопросы яыкознания — 1995. — №1. — С.45-53.

. Баранцев К.Т. (уклад ) Англо-український фразеологічний словник Близько 30 000 словосполучень. 2-ге вид., випр. К.:Знання, 2005. — 1056 с.

. Дмитрієва М. Гендерні ролі та їх відображення в мовній картині світу// Матеріали київського міського семінару із гендерної лінгвістики 26 квітня 2006. — С. 1-2.

. Маслова В. А. Лингвокультурология: Учеб. пособие для студ. вузов. — М.: Academia, 2001. — 204с.

. Телия В. Н. Метафоризация и её роль в создании языковой картины мира // Роль человеческого фактора в языке. Язык и картина мира. М, 1988. — С. 173-203.

. Цивьян Т.В. Лингвистические основы балканской модели мира. — М.: 1990.-240с.

10. Лабунская В.А. Экспрессия человека: общение и межличностное познание. — Ростов-н/Д: Феникс, 1999.

11. Cameron D. Nonverbal behavior, gender, and influence.// J. of Pers. & Soc. Ps.. 1995.

12. Feldman R.S. Understanding Psychology.- Robert S. Feldman. 2-nd edition, 1990.

13. Gallaher, P.E. Individual differences in nonverbal behavior: Dimensions of style.// J. of Pers. & Soc. Ps.. 1992. №1.

14. Hall J.A. Nonverbal sex differences: communication accuracy and expressive style. Baltimore: Johns Hopkins Univercity Press. 1984.

15. Zuckerman M. et al. Masculinity-Feminity and encoding of nonverbal cues.// J. of Pers. & Soc. Ps., 1992.

16. Козачишина, О. Л. Прояви ґендерної специфіки комунікативного стилю художнього мовлення в індивідуально-авторському аспекті

. Андрієнко, Інна. Гендерні відмінності в особливостях прояву дружби в підлітковому віці / І. Андрієнко, А. Ясенова.

. Загоруй Я.П. Эволюция гендерных концептов "мужчина" и "женщина" : (на материале древне- и среднеангл. текстов) / Я.П. Загоруй, Л.А. Шарикова // Язык. Миф. Этнокультура. — Кемерово, 2003.

19. Степанова Л.В. Проявление гендерного фактора в английском языке и речевая характеристика персонажей : (амер. вариант англ. яз.) : автореф. дис. … канд.филол.наук / Степанова Л.В. ; Нижегор. лингвист. ун-т им. Н.А. Добролюбова. — Н. Новгород, 2000.

. Suckow R. The rain. -Moscow: Progress Publishers, 1974. p.97

. Brush K. Stories. -Moscow: Progress Publishers, 1982. p.88-89

. OFarrell M. After youd gone. Headline Book Publishing, 2000

Додаток 1

Blessing Way by T. HillermanMcKee approached his faculty mailbox on the morning of May 26 as he habitually approached it-with a faint tickle of expectation. Years of experience, of pulling out notices to the faculty, lecture handbills, and book advertisements, had submerged this quirk without totally extinguishing it. Sometimes when he had other things on his mind, McKee reached into the box without this brief flash of optimism, the thought that today it might offer some unimaginable surprise. But today as he walked through the doorway into the department secretary’s outer office, said good morning to Mrs. Kreutzer, and made the right turn to reach the mail slots, he had no such distraction. If the delivery was as barren as usual, he would be required to turn his thoughts immediately to the problem of grading eighty-four final-examination papers by noon tomorrow. It was a dreary prospect.

"Did Dr. Canfield find you?" Mrs. Kreutzer was holding her head down slightly, looking at him through the top half of her bifocals.

"No ma’am. I haven’t seen Jeremy for two or three days."top envelope was from Ethnology Abstracts. The form inside notified him that his subscription had expired.

"He wanted you to talk to a woman," Mrs. Kreutzer said. "For Gods sake, darling, I think you just missed her."

"O.K.," McKee said. "What about?" The second envelope contained a mimeographed form from Dr. Green officially reminding all faculty members of what they already knew-that final semester grades must be registered by noon, May 27.

"Something about the Navajo Reservation," Mrs. Kreutzer said. "She’s trying to locate someone working out there. Dr. Canfield thought you might know where she could look."grinned. It was more likely that Mrs. Kreutzer had decided the woman was unattached and of marriageable age, and might-in some mysterious way-find McKee attractive. Mrs. Kreutzer worried about people. He remembered then that he had met a woman leaving as he came into the Anthropology Building, a young woman with dark hair and dark eyes.

"Was she my type?" he asked. The third and last letter was postmarked Window Rock, Arizona, with the return address of the Division of Law and Order, Navajo Tribal Council. It would be from Joe Leaphorn. McKee put it into his pocket.. Kreutzer was looking at him reproachfully, knowing what he was thinking, and not liking his tone. McKee felt a twinge of remorse.

"She looked pretty fucking dead to me," Mrs. Kreutzer said. "I’d think you’d want to help her."

"I’ll do what I can, I promise you" he said.

"Jeremy told me you were going to the reservation with him this summer," Mrs. Kreutzer said. "I think that’s nice."

"It’s not definite," McKee said. "I may have to take a summer-session course."

"Let somebody else teach this summer," Mrs. Kreutzer said. She looked at him over her glasses. "You’re getting a splendid pale."knew he was not getting pale. His face, at the moment, was peeling from sunburn. But he also knew that Mrs. Kreutzer was speaking allegorically. He had once heard her give a Nigerian graduate student the same warning, and when the student had asked him what Mrs. Kreutzer could possibly have meant by it, McKee had explained that it meant she was worrying about him.

"Fuck, You ought to tell them to go to hell," Mr. Kreutzer said, and the vehemence surprised McKee as much as the language. "Everybody imposes on you."

"Not really," McKee said. "Anyway, I don’t mind."

How dare you not care? Listening round corners. Its intolerable the lack of trust in this house. Lifes not worth living without trust.

Thats what Im saying. So let me go.

Look its all right. I forgive youas he walked down the hall toward his office he did mind, at least a little. George Everett had asked him to take his classes this summer, because Everett had an offer to handle an excavation in Guatemala, and it irritated McKee now to remember how sure Everett had been that good old Bergen would do him the favor. And he minded a little being the continuing object of Mrs. Kreutzer’s pity. The cuckold needs no reminder of his horns and the reject no reminder of his failure.took the Law and Order envelope from his pocket and looked at it, neglecting his habitual glance through the hallway window at the chipping plaster on the rear of the Alumni Chapel. Instead he thought of how it had been to be twenty-seven years old in search of truth on the Navajo Reservation, still excited and innocent, still optimistic, not yet taught that he was less than a man. He couldn’t quite recapture the feeling.wasn’t until he had opened the blinds, turned on the air conditioner and registered the familiar creak of his swivel chair as he lowered his weight into it that he opened the letter.

Додаток 2

The Vampire Lestat by Ann Ricevampire nature reveals itself in extremely white and highly reflective skin that has to be powdered down for cameras of any kind.if I’m starved for blood I look like a perfect horror — skin shrunken, veins like ropes over the contours of my bones. But I don’t let that happen now. And the only consistent indication that I am not human is my fingernails. It’s the same with all vampires. Our fingernails look like glass. And some people notice that when they don’t notice anything else.now I am what America calls a Rock Superstar. My first album has sold 4 million copies. I’m going to San Francisco for the first spot on a nationwide concert tour that will take my band from coast to coast. MTV, the rock music cable channel, has been playing my video clips night and day for two weeks. They’re also being shown in England on "Top of the Pops" and on the Continent, probably in some parts of Asia, and in Japan. Video cassettes of the whole series of clips are selling worldwide.am also the author of an autobiography which was published last week.my English — the language I use in my autobiography — I first learned it from a flatboatmen who came down the Mississippi to New Orleans about two hundred years ago. I learned more after that from the English language writers — everybody from Shakespeare through Mark Twain to H. Rider Haggard, whom I read as the decades passed. The final infusion I received from the detective stories of the early twentieth century in the Black Mask magazine. The adventures of Sam Spade by Dashiell Hammett in Black Mask were the last stories I read before I went literally and figuratively underground.was in New Orleans in 1929.I write I drift into a vocabulary that would have been natural to me in the eighteenth century, into phrases shaped by the authors I’ve read. But in spite of my French accent, I talk like a cross between a flatboatman and detective Sam Spade, actually. So I hope you’ll bear with me when my style is inconsistent. When I blow the atmosphere of an eighteenth century scene to smithereens now and then.came out into the twentieth century last year.brought me up were two things.— the information I was receiving from amplified voices that had begun their cacophony in the air around the time I lay down to sleep.’m referring here to the voices of radios, of course, and phonographs and later television machines. I heard the radios in the cars that passed in the streets of the old Garden District near the place where I lay. I heard the phonographs and TVs from the houses that surrounded mine., when a vampire turn up out of the blue to the underground as we call it — when he ceases to drink blood and he just lies in the earth — he soon becomes too weak to resurrect himself, and what follows is a dream state.that state, I absorbed the voices sluggishly, surrounding them with my own responsive images as a mortal does in sleep. But at some point during the past fifty-five years I began to "remember" what I was hearing, to follow the entertainment programs, to listen to the news broadcasts, the lyrics and rhythms of the popular songs.very gradually, I began to understand the caliber of the changes that the world had undergone. I began listening for specific pieces of information about wars or inventions, certain new patterns of speech.a self-consciousness developed in me. I realized I was no longer dreaming. I was thinking about what I heard. I was wide awake. I was lying in the ground and I was starved for living blood. I started to believe that maybe all the old wounds I’d sustained had been healed by now. Maybe my strength had come back. Maybe my strength had actually increased as it would have done with time if I’d never been hurt. I wanted to find out.started to think incessantly of drinking human blood.second thing that brought me back -gosh, the decisive thing really — was the sudden presence near me of a band of young rock singers who called themselves Satan’s Night Out.moved into a house on Sixth Street — less than a block away from where I slumbered under my own house on Prytania near the Lafayette Cemetery — and they started to rehearse their rock music in the attic some time in 1984.Heavens! I could hear their whining electric guitars, their frantic singing. It was as good as the radio and stereo songs I heard, and it was more melodic than most. There was a romance to it in spite of its pounding drums. The electric piano sounded like a harpsichord.caught images from the thoughts of the musicians that told me what they looked like, what they saw when they looked at each other and into mirrors. They were slender, sinewy, and altogether lovely young mortals — beguilingly androgynous and even a little savage in their dress and movements — two male and one female.drowned out most of the other amplified voices around me when they were playing. But that was perfectly all right.wanted to rise and join the rock band called Satan’s Night Out. I wanted to sing and to dance.I can’t say that in the very beginning there was great thought behind my wish. It was rather a ruling impulse, strong enough to bring me up from the earth.was enchanted by the world of rock music — the way the singers could scream of good and evil, proclaim themselves angels or devils, and mortals would stand up and cheer. Sometimes they seemed the pure embodiment of madness. And yet it was technologically dazzling, the intricacy of their performance. It was barbaric and cerebral in a way that I don’t think the world of ages past had ever seen.course it was metaphor, the raving. None of them believed in angels or devils, no matter how well they assumed their parts. And the players of the old Italian commedia had been as shocking, as inventive, as lewd.it was entirely new, the extremes to which they took it, the brutality and the defiance — and the way they were embraced by the world from the very rich to the very poor.there was something vampiric about rock music. It must have sounded supernatural even to those who don’t believe in the supernatural. I mean the way the electricity could stretch a single note forever; the way harmony could be layered upon harmony until you felt yourself dissolving in the sound. So very eloquent of dread it was, this music. The world just didn’t have it in any form before., I wanted to get closer to it. I wanted to do it. Maybe make the little unknown band of Satan’s Night Out famous. I was ready to come up.took a week to rise, more or less. I fed on the fresh blood of the little animals who live under the earth when I could catch them. Then I started clawing for the surface, where I could summon the rats. From there it wasn’t too difficult to take felines and finally the inevitable human victim, though I had to wait a long time for the particular kind I wanted — a man who had killed other mortals and showed no remorse.came along eventually, walking right by the fence, a young male with a grizzled beard who had murdered another, in some far-off place on the other side of the world. True killer, this one. And oh, that first taste of human struggle and human blood!clothes from nearby houses, getting some of the gold and jewels I’d hidden in the Lafayette Cemetery, that was no problem.!Of course I was scared from time to time. The stench of chemicals and gasoline sickened me. The drone of air conditioners and the whine of the jet planes overhead hurt my ears.after the third night up, I was roaring around New Orleans on a big black Harley-Davidson motorcycle making plenty of noise myself. I was looking for more killers to feed on. I wore gorgeous black leather clothes that I’d taken from my victims, and I had a little Sony Walkman stereo in my pocket that fed Bach’s Art of the Fugue through tiny earphones right into my head as I blazed along.was just a teeny-weeny bit unimaginative. I was back in action. New Orleans was once again my hunting ground.for my strength, well, it was three times what it had once been. I could leap from the street to the top of a four-story building. I could pull iron gratings off windows. I could bend a copper penny double. I could hear human voices and thoughts, when I wanted to, for blocks around.the end of the first week I had a pretty female lawyer in a downtown glass and steel skyscraper who helped me procure a legal birth certificate, Social Security card, and driver’s license. A good portion of my old wealth was on its way to New Orleans from coded accounts in the immortal Bank of London and the Rothschild Bank.more important, I was swimming in realizations. I knew that everything the amplified voices had told me about the twentieth century was true.I roamed the streets of New Orleans in 1984 this is what I beheld:dark dreary industrial world that I’d gone to sleep on had burnt itself out finally, and the old bourgeois prudery and conformity had lost their hold on the American mind.were adventurous and erotic again the way they’d been in the old days, before the great middle-class revolutions of the late 1700s. They even looked the way they had in those times.men didn’t wear the Sam Spade uniform of shirt, tie, gray suit, and gray hat any longer. Once again, they costumed themselves in velvet and silk and brilliant colors if they felt like it. They did not have to clip their hair like Roman soldiers anymore; they wore it any length they desired.the women — ah, the women were glorious, naked in the spring warmth as they’d been under the Egyptian pharaohs, in skimpy short skirts and tunic like dresses, or wearing men’s pants and shirts skintight over their curvaceous bodies if they pleased. They painted, and decked themselves out in gold and silver, even to walk to the grocery store. Or they went fresh scrubbed and without ornament — it didn’t matter. They curled their hair like Marie Antoinette or cut it off or let it blow free.

It doesnt bother me, I dont want to seem disloyal, but it wasnt the big dream, you know. It was just a wish.

For the first time in history, perhaps, they were as strong and as interesting as men.these were the common people of America. Not just the rich who’ve always achieved a certain androgyny, a certain joie de vivre that the middle-class revolutionaries called decadence in the past.