Особливості декодування економічних терміноодиниць з англійської мови на українську

Особливості декодування економічних терміноодиниць з англійської мови на українську

Міністерство освіти і науки , молоді та спорту України

Чернівецький національний університет

ім. Юрія Федьковича

Факультет іноземних мов

Курсова робота

Особливості декодування економічних терміноодиниць з англійської мови на українську

Виконала

студентка 345 групи

кафедри теорії і практ. перекладу

Ватаманюк Ксенія

Керівник

асист. Руміга Інна Ігорівна

Чернівці 2013г.

ВСТУП

У словниковому складі мови важливе місце належить термінологічній лексиці, кількість якої весь час помітно зростає. Термінологічною лексикою варто вважати усі слова, що об’єднуються в мові під загальною назвою терміни. Терміном називається спеціальне слово або словосполучення, що вживається для точного вираження поняття з якої-небудь галузі знання — науки, техніки, суспільно-політичного життя, мистецтва, економіки тощо.

У звязку з постійним розвитком сучасної української мови зявляється все більше і більше термінів, не тільки технічних і наукових, економічних,фінансових та юридичних.

Тема дослідження : з’ясувати особливості перекладу економічних термінів з англійської мови українською. Тема актуальна з огляду на низку проблем, що витікають з неї. Насамперед це розгляд специфіки навчального технічного перекладу, який передбачає спеціальної літератури з різних галузей науки та техніки, а також спеціальних газетних, журнальних статей з техніко — економічних, правових питань, переклад технічної документації, економічних документів, актів, законів тощо.

Існує багато дослідницьких робіт стосовно перекладу технічної та наукової термінології, але недостатньо розкрито проблему перекладу специфічної термінології, зокрема правової, не розроблено систему правил, які могли б допомогти при перекладі специфічної економічної термінології, недостатньо висвітлено питання послідовності роботи над текстом під година перекладу економічного характеру. У цьому полягає новизна даної дослідницької роботи.

Актуальність теми : розробка методичних рекомендацій та вказівок щодо поліпшення праці перекладача, який здійснює переклад економічного тексту з англійської мови українською або навпаки, причому текст має специфічну економічну термінологію, низку усталених слів, словосполучень, притаманних саме економічним текстам.

Переклад тексту з дотриманням стильових ознак економічного характеру є також однією з найважливіших проблем, що витікають у процесі перекладу тексту.

Теоретична значущість даної курсової роботи полягає у повному аналізі способів передачі англійських економічних термінів на українську мову,а також у визначенні загального поняття «термін» та його ролі в науковому (в даному випадку економічному) тексті.

Мета дослідження — дослідити особливості передачі англійських економічних термінів українською мовою.

Предмет дослідження — особливості передачі англійських економічних термінів українською мовою.

Обєкт дослідження — економічна термінологія, що використовується при складанні документів, написанні літератури економічної тематики.

Для вирішення поставленої мети необхідне вирішення наступних завдань:

. визначити поняття термінологічної лексики;

. зясувати методи перекладу економічних термінів;

1. Концепт перекладу

.1 Виникнення перекладу

Протягом багатьох років українська мова зазнавала утисків,була забороненою . Ділову документацію вели виключно російською мовою. Після прийняття « Закону про мови в Україні» стиль діловодства і його перекладу,повільно,але впевнено впровадився в систему управлінської організації праці і стає стилем роботи навчальних закладів,установ,підприємств. Нині доводиться перекладати ділові папери,технічні тексти , науково-методичні посібники .

Пере́клад — це відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту <#»center»>переклад економічний англійський український

1.2 Види перекладу

Переклад — один із найважливіших шляхів взаємодії національних культур, дієвий спосіб міжкультурної комунікації. Мета будь-якого перекладу — донести до читача, який не володіє мовою оригіналу, і ближче ознайомити його з відповідним текстом. Перекласти означає чітко висловити засобами однієї мови те, що вже зафіксовано засобами іншої мови у нерозривній єдності змісту і форми. Процес перекладання — це цілеспрямований процес, який охоплює такі етапи:

) зорове чи слухове сприймання інформації чужою мовою, усвідомлення її змісту;

) аналіз інформації мовою оригіналу і синтез рідною мовою

) відтворення змісту рідною мовою.

Оскільки переклад — це передавання змісту того, що було висловлено, то перекладаються не слова, граматичні конструкції чи інші засоби мови оригіналу, а думки, зміст оригіналу. Згідно з теорією перекладу немає неперекладних матеріалів, є складні для перекладу тексти. Труднощі під час перекладання пов’язані з недостатнім знанням мови оригіналу, мови, якою перекладають, або з відсутністю в цій мові готових відповідників.Розглянемо види перекладу :

Усний переклад використовують для обміну інформацією під час особистого контакту фахівців під час укладання контрактів, на виставках, міжнародних науково-технічних конференціях, симпозіумах, на лекціях, під час доповідей тощо. На відміну від письмового перекладу усний роблять негайно, не маючи можливості послуговуватися довідковою літературою. Незважаючи на істотні відмінності між окремими видами усного перекладу, є щось загальне для всіх них. Розглянемо ті якості, якими повинен володіти усний перекладач незалежно від того, який вид усного перекладу він виконує. Знання перекладацьких відповідностей без автоматизму їх вживання не є достатнім для усного перекладача, оскільки у нього немає часу на пригадування еквівалентів. Коливання і тривалі паузи при перекладі заважають адекватному сприйняттю тексту <#»justify»>Процес письмового перекладу має ряд особливостей та закономірностей. Письмовий переклад — це вид перекладу, при якому оригінал і переклад виступають у процесі перекладу у виді фіксованих текстів, отже перекладач має змогу неодноразово повертатися до тексту оригіналу, використовувати різноманітні словники, звертатися до експертів, в той самий час до письмового перекладу висуваються більш суворі вимоги, бо він є письмовим джерелом інформації і має відповідати загальноприйнятим стандартам, усім нормам граматики, стилістики та орфографії мови перекладу. При перекладі ми маємо справу не лише з різними мовними системами, а й з різними культурами, тексти оригіналу розраховані на сприйняття носіїв мови, в той час як рецептором тексту перекладу є іншомовний читач, який має інший менталітет, інший обєм фонової інформації тощо. У процесі перекладу необхідно зрозуміти текст оригіналу, знайти відповідні засоби передачі у мові перекладу, перевірити наступні аспекти перекладу: ступінь формальної відповідності, ступінь смислового навантаження та прийнятності для цільової аудиторії. Першим етапом процесу перекладу є сприйняття тексту, що являє собою складний процес розумової діяльності, процес аналізу та синтезу інформації. Це не тільки повне розуміння оригінального тексту, а й відчуття його образного та емоціонального впливу. Другим етапом є відтворення тексту іншою мовою, що є також складним процесом аналізу та синтезу,який відбувається у свідомості перекладача. Після сприйняття семантичної та експресивно-емоційної інформації перекладач відтворює,перекодує її у формі матеріальних одиниць мови перекладу; завершальною стадією даного етапу є процес ідентифікації перекладу.[5,224]

У процесі письмового перекладу перекладач може користуватися прямими міжмовними трансформаціями чи вільно інтерпретувати текст оригіналу. Вибір того чи іншого засобу перекладу залежить, головним чином, від функціонального стилю, до якого належить текст оригіналу, адже будь-яка мова характеризується стилістичною диференціацією, кожен стиль має свої підстилі та жанри, які, в свою чергу,мають свої лексичні та граматичні особливості. Отже, типи текстів визначають підхід та вимоги до перекладу, впливають на вибір засобів і визначення рівня еквівалентності перекладу оригіналу. Не існує чіткої єдиної жанрово-стильової класифікації текстів через взаємопроникнення мовних засобів, але у процесі перекладу головне — визначити функціо- нальну домінанту тексту, тобто комунікативну ціль твору, тип інформації, яка закладена в тексті і яку необхідно зберегти. Загалом тексти поділяють на два типи: ті,що виконують функцію повідомлення — інформативні, орієнтовані на зміст ( наукові,офіційно-ділові), та ті, що мають естетичну,експресивну функцію і орієнтовані на форму (тексти художньої літератури).

Машинний переклад (МП) — це виконувана компютером <#»justify»>1.3 Функції перекладу

Можна подавати функції перекладу списком конкретних вимог-орієнтирів, зазираючи при цьому ще й у майбутнє, щоб вгадати, чим саме і кому служитиме переклад і як довго.Звичайно, можна подавати функції перекладу й узагальненим зводом у вигляді переліку з коментарями, до чого зазвичай вдається лектор або автор посібника, щоб висвітлити тему, без якої важко уявити сучасний курс теорії перекладу. Завдання тут — розкрити передусім ті орудні властивості перекладу, усвідомлення яких може допомогти студентові вивчитися на перекладача.У такому разі, на наш погляд, варто показати, що переклад зламує низькі й високі мури нерозуміння (мовні барєри) і тим самим здійснює комунікативну функцію як носій інформації. При цьому він замінює першотвір як його правдивий відповідник (як іншомовна паралель), надаючись до цитування, чим представляє зарубіжний літературний процес або розвиток думки у певній галузі, знайомить з життям інших країн, їхнім побутом, звичаями, способом мислення, історією, природою тощо.Іноді переклад привертає увагу до оригіналу та його мови (своїми достоїнствами або вадами), супроводжує оригінал як паралельний текст. Чи буває засобом опису іншої мови (цю метамовну функцію виконує буквальний переклад) або методом зіставлення й кореляції мовних систем (як-от у двомовних словниках, порівняльних ктивне аже і стилістиках, у машинному перекладі).Певна річ, суто технічні функції підпорядковуються іншим. Зокрема, підрядний переклад-супровід використовують для розбору текстів, пояснення темних місць, як проміжний етап перевираження першотвору тощо. Впадає в око, що нині почастішали двомовні й багатомовні видання поезій. Причому у двомовних виданнях дедалі більшає кількість перекладів, які по-різному подають першоджерело, і вони щораз сукупно творять нову якість. Також кожен перекладач з практики знає, що переклад — це завжди зіставне мовознавство. Але як орудний ресурс лінгвістики й науки в цілому міжмовне тлумачення не вичерпується порівнянням.Переклад формує етнос і націю (цю його функцію в Україні особливо акцентує сьогодення); зводить мости єднання між культурами, народами, епохами й особистостями автора та перекладача, „зближує чуже зі своїм (Ґете); Сучасна стадія глобалізації завдячує перекладачам — попри поширення міжнародних мов, яке активізувало посередницьку, „транспортну роль перекладу, коли перекладають не з оригіналу, а з іншомовного перекладу. Примітно, що тепер майже половина перекладів у світі здійснюється з англійської мови. Буває й так, що твір, а надто міжнародний документ, заново тлумачать (перевиражають) з урахуванням кількох його різномовних версій, визнаних авторитетними чи автентичними. Статус самої мови оцінюється за кількістю і якістю перекладів нею. З іншого боку, переклади мовами міжнародного спілкування, однодержавними мовами, до яких належить українська, рідковживаними й загроженими, що перебувають на межі зникнення, мають доволі відмінні й по-різному акцентовані функції. Ті переклади, що конкурують і доповнюють один одного у вселенському вимірі, й далі служать полем і стимулятором мовних контактів, а тому сприяють створенню та еволюції мовних спільнот, місцевих і регіональних, які послуговуються багатьма мовами (або й мовами-гібридами). Це потверджується вже тим, що й у межах однієї етномови між її підсистемами здійснюються переклади (так звані внутрішньомовні), щоб розмножити твір на варіанти тлумачення і форми втілення.Разом з тим переклад: збагачує свою літературу й культуру новими образами, жанрами, стилістичними прийомами, поняттями і сферами думки; прискорює зовнішні художні, концептуальні та ідейні впливи. Чи не всі літератури починалися з перекладів, відтак переклад служив каталізатором.[6,147]

Переклад — завжди школа: школа художньої майстерності (у якій виросло чимало класиків поезії,прози і драматургії). І в письменстві ,і в будь — якій сфері поза ним, переклад являється ефективною вправою для опанування ресурсів рідною мовою,створення свого власного стилю або змінення в нім,формування мовної особистості.

Вважається вправою,яка розвиває розумові та творчі здібності, пам`ять та увагу,чутливість,чуттєвість.[7,134] Само собою, за різних обставин переклад вчить перекладати, це школа перекладу , причому як долання труднощів перевираження , так і готовий майстерний взірець ,що гідний аналізу і наслідування. Віддавна визнано , що переклад — важливий рушій розвитку мови ,яку він мобілізує,поповнює ,поширює на мовні терени,вдосконалює тощо. Ця теза особливо популярна в Україні в сучасну добу незалежності. А разом з тим , переклад охороняє свою мову ( адже без перекладів мова щезає) ,захищає самобутність своєї культури і народу. Або навпаки — витісняє іншу мову з ії споконвічних теренів ,звужує сферу функціонування самого оригіналу ,робить його вторинним,зайвим,нав`язує суб`ктивне або й упереджене тлумачення. Відомо що перекладачеві негоже поліпшувати твір. Цей припис — аксіома,але він не розкриває естетики в аксіології перекладу. Якщо перекладачі на думку Гете, — це «клопітливі свахи ,які на різні лади розхвалюють нам красуню,обкутану ледь прозорим серпанком,розпалюючи непогамовну жагу до оригіналу» ,то й сам автор оригіналу здатний викликати інтерес до того,як його перекладено.Крім того , переклад виявляє багатозначність,смислову багатосторонність твору, розширює діапазон його прочитань , він є як спосіб аналізу ,розкриття змісту шляхом розкладання на складники і вирівнювання нюансів ,причому не тільки у філологічній сфері,але й коли кожна нова спроба відтворити поезію поезією,драму драмою подовжую ряд несхожих і цілісних варіантів тлумачення.[6,153] Тим то переклад виступає множником втілення змісту і збагачує зміст даного твору. Конкретніше — носій духу і потреб своєї доби ,своєї місцевості й традиції ,зокрема і традицій перекладу .Також , при всій своїй вірності оригіналові та авторові, правдивості і адекватності переклад неминуче надає певні тлумачення ідеям і цінностям ,відтінює ті чи інші тонкощі значень ,увиразнює,підкреслює і підсилює актуальні деталі. Особливо виразно виявляє властивість до різночитань переклад художній, причому крізь свою основну функцію — естетичну, котра є виявом життя самого твору ,але разом з тим і своєрідним способом осяяння ним та переродження його в іншу словесну матерію,збагачує твір .Цей перелік можна було б скоротити ,звівши його до кількох абстракцій( назв,означень чи дій), і навпаки — подовжити вдвічі або втричі ,інакше роздрібнивши,розгалузивши для певної теоретичної концепції побудова якої тут ,строго кажучи, на меті не стоїть. Треба говорити про виховне значення перекладу,відзначаючи взірцеве почуття відповідальності ,допитливість, працелюбство.Функції перекладу визначаються обє`активно особливостями матеріалу. У роботі перекладача і в дослідженні перекладу іноді постає потреба розрізняти функцію перекладу й функцію власне твору. А також — перекладу й першотвору. У перекладознавстві усталився дуалістичний погляд на переклад як процес і продукт, тож через діалектику цих понять, слід гадати ,розкриватимуться й надалі певні його функції. Праця перекладача поділяється на сфери і різновиди насамперед предметно: говоримо про переклад художній,науковий,технічний,публіцистичний, де основну функцію перекладу чітко визначено специфікою галузі. Функції перекладу зазвичай розглядаються в теорії фаху надто умоглядно,узагальнено і спрощено,а практика — вона завжди конкретна, знає також розмаїття видів перекладу,більш — менш вузького призначення. Очевидно , що вимоги до перекладу — не те саме, що його дієвість чи фактична «споживча» цінність.А тому сполука «перекладач повинен» у фаховій літературі стала від закликань ледве не ідіомою : модальність дієслова тут давно перейшла в іменник .Варто пам`ятати ,що переклад здатний служити меті,яку перекладач зовсім не ставив собі ,або й не міг передбачити. На що здатний перекладач — вічна загадка для людського розуму .який сам , за влучним висловом А.Шлегеля,може тільки одне — перекладати.

Висновок

Отже,усім відомо з історії перекладу , що саме із рідної мови виникає нація,народ живе і передає через покоління в покоління свою мудрість,силу і культуру.У рідному слові народ усвідомлює себе як творчу силу.Слово рідної мови — могутній засіб передачі від покоління до покоління історичного,морального,естетичного досвіду народу. Тому наші предки застосовували різні методи перекладу , і нині ми можемо впевненно сказати що більшість методів перекладання вдосконалені.

Переклад — це розумова діяльність, процес передачі змісту, висловленого однією мовою засобами іншої мови, результат цього процесу. Так само доцільно трактувати переклад як специфічну усну або письмову діяльність, спрямовану на перетворення зі збереженням якості оригіналу,він є культурним явищем, оскільки він є частиною духовної культури кожного народу та є її джерелом. Водночас він є естетичним явищем, оскільки у перекладі слова однієї мови не буквально заміняються семантичним еквівалентом іншої, а перевиражаються за допомогою релевантних образно-мовних засобів. Не зайвим буде ще раз наголосити, що виникнення та поширення перекладу як форми діяльності повязане з певними передумовами розвитку націй і значною мірою — від їх соціальної та духовної зрілості.Справа в тому, що потреба народу чи зрілої державницької нації в перекладі як писемній формі діяльності постає, як уже зазначалося, тільки за певних соціально важливих обставин та умов.

Як і всяка наукова дисципліна, сучасне перекладознавство створювалося зусиллями вчених багатьох країн, у першу чергу тих, де перекладацька діяльність придбала широкий розмах. Чимала заслуга в цій області належить вітчизняній науці. Багато цінних результатів отримано вченими США, Великобританії,інших країн.

Теоретичне осмислення перекладацької діяльності має безсумнівне практичне значення.

Професійна компетенція припускає знайомство з основними положеннями сучасного перекладознавства й уміння використовувати їх при рішенні практичних задач. Вивчення праць вітчизняних і закордонних теоретиків перекладу складає важливу роль підготовки майбутніх перекладачів.