Принципи етикетного спілкування, застосування уніфікованих мовних кліше в стандартних ситуаціях спілкування

Принципи етикетного спілкування, застосування уніфікованих мовних кліше в стандартних ситуаціях спілкування

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

"Принципи етикетного спілкування, застосування уніфікованих мовних кліше в стандартних ситуаціях спілкування

Зміст

Вступ

І. Етикетне спілкування як специфічна складова лінгвокраїнознавчої комунікації

1.1 Поняття етикету

1.2 Принципи організації етикетного спілкування лінгвокультурної комунікації

ІІ. Мовні кліше як репрезентати ситуаційного етикету

2.1 Етикетна модель знайомства

2.2 Етикетна модель привітання

2.3 Етикетна модель прощання

2.4 Етикетна модель вибачення

2.5 Етикетна модель подяки

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Етикет спілкування — важливий елемент культури народу, продукт культурної діяльності людини та інструмент цієї діяльності, він є складовою частиною культури поведінки і спілкування людини. У виразах етикету спілкування зафіксовані соціальні відносини тієї чи іншої епохи. Специфіка кліше, які використовуються є надзвичайно різноманітною та цікавою.

Отже, актуальність вивчення етикетних моделей поведінки обумовлена наступними причинами:

. Етикетне спілкування є важливою частиною комунікативної діяльності, його порушення призводить до непорозуміння і культурного шоку.

. Незважаючи на те, що окремі сторони етикетного спілкування розглядалися в лінгвістичній літературі, багато питань цього типу комунікації залишаються недостатньо висвітленими.

. Інтенсифікація міжкультурних контактів вимагає детального вивчення культурно обумовлених моделей поведінки.

Дослідженням етикету спілкування великого значення надавали: Верещагін Є.М., Костомаров В.Г., Карасик В.І., Маслова В.А., Воробйов В.В., Стернін І.А., Формановска Н.І. та ін.

Об’єктом дослідження є етикетне спілкування, в якості предмета вивчення розглядаються етикетні моделі поведінки в британській лінгвокультурі.

Мета роботи конкретизується у таких завданнях дослідження:

) визначити поняття "етикетна модель поведінки;

) побудувати типологію етикетних моделей поведінки;

) виявити лінгвокультурну специфіку етикетного спілкування стосовно британської комунікативної поведінки.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

мовне кліше етикетне спілкування

на основі аналізу наукової літератури виявити особливості етикету спілкування англійської лінгвокультури;

дослідити специфіку англійського етикету спілкування;

окреслити особливості формул мовленнєвого етикету сучасної англійської мови.

В роботі використовувалися наступні методи дослідження: понятійний аналіз, інтерпретативний аналіз комплексний метод дослідження мовного матеріалу, який включає структурно-семантичний та контекстуальний аналіз, а також описовий метод.

Наукова новизна виконаної роботи полягає у встановленні базових типів етикетних моделей поведінки, в описі способів мовного вираження цих моделей в англійській мові і у виявленні лінгвокультурної специфіки етикетного спілкування в британській комунікативній поведінці.

Теоретична значення даного дослідження полягає в тому, що воно робить внесок у розвиток лінгвокультурознавства, теорії міжкультурної комунікації та лінгвопрагматики, уточнюючи і характеризуючи поняття "етикетна модель поведінки.

Практична значення роботи полягає в можливості застосування отриманих висновків у курсах загального мовознавства, міжкультурної комунікації, лексикології та стилістики англійської мови, у курсах з лінгвокультурології та прагмалінгвістики, у практиці навчання англійської мови як іноземної.

У відповідності до поставленої мети та завдань дослідження визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.

І. Етикетне спілкування як специфічна складова лінгвокраїнознавчої комунікації

Існує велика кількість різних визначень поняття "спілкування, це пов’язано з різними поглядами вчених на дане питання. У короткому психологічному словнику пропонується визначити спілкування як "складний багатоплановий процес встановлення і розвитку конфліктів між людьми, який включає в себе обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії і взаємодії, сприйняття і розуміння іншої людини [7, с. 203].А. А. Бодальов пропонує розглядати спілкування, як "взаємодію людей, змістом якої є обмін інформацією за допомогою різних засобів комунікації для встановлення взаємовідносин між людьми. В.Н. Панфьоров розуміє спілкування, як зв’язок між людьми, в ході якого виникає психологічний контакт, що виявляється в обміні інформацією, взаємовпливі, взаємопереживанні та взаєморозумінні [8, с.9].

Воно неможливе без суб’єктів спілкування, тобто особистостей, знання лінгво-психологічних та лінгвокраїнознавчих характеристик кожного з них. У спілкуванні завжди треба враховувати динамічні особливості психічних процесів і поведінки людей, інтенсивність, швидкість, темп усного мовлення. Самостійний і творчий склад мислення, орієнтування в ситуації, орієнтація на мову співрозмовника, мовна пам’ять, правильний і доречний добір мовних засобів, правильна побудова висловлювання і прогнозування реакції слухачів, відповідна дикція, уміння слухати, а також етикет спілкування — такі основні якості мовця-професіонала, необхідні для оптимального, кваліфікованого розв’язання всіх завдань. У процесі спілкування партнери впливають один на одного, їх дії спрямовані на регулювання чи зміну власної або чужої позиції. Труднощі, які виникають під час донесення або сприймання інформації, часто є наслідком вікових, статевих або соціальних розбіжностей [16, с. 19 — 23].

Отже, спілкування з представниками інших країн потребує, окрім знання іноземних мов, також попереднього вивчення національних особливостей учасників комунікативного контакту, поваги до їхньої культури, самобутності, специфіки їхнього способу життя, манери поводження, а також уміння поводитися тактовно і природньо у даному середовищі. Ось чому необхідно знати основні принципи етикетного спілкування з ними і намагатися їх дотримуватися.

1.1 Поняття етикету

Модель опису комунікативної поведінки передбачає розгляд такого її компонента як мовна поведінка, яка являє собою сукупність правил і традицій мовного спілкування в певних умовах комунікації [21, с.15]. Крім ділового спілкування, розмови по телефону, спілкування у сім’ї, у громадських місцях і т.п. до мовної поведінки відноситься також і етикет спілкування.

"Великий тлумачний словник сучасної української мови подає таке визначення етикету: "Установлені норми поведінки і правила ввічливості в будь-якому товаристві [1. с.459]. "Словник з етики" трактує етикет (фр. étiquette — ярлик, етикетка) як "сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні прояви людських взаємин (поводження з оточуючими, форми звертання і вітань, поведінка у громадських місцях, манери і одяг) [14,с.378]. У цьому визначенні загальні правила поведінки і правила вербалізованого етикету поведінки об’єднані. Т.В. Цивян, розглядаючи етикет поведінки з точки зору семіотики, розуміє під цим терміном "правила ритуалізованої поведінки людини в суспільстві, які відображають істотні для даного суспільства соціальні та біологічні категорії" [19, с.28].

Якщо етикет як усталений в суспільстві звід правил регулює нашу поведінку, нашу взаємодію з оточуючими нас людьми у відповідності із соціальними вимогами, то етикет спілкування — це вироблені суспільством правила мовної поведінки, стійко закріплені в мовних формулах.

Слово "етикет дуже схоже на слово "етикетка, насправді слово "етикет французького походження і має два значення: "ярлик" ("етикетка) і "церемоніал. Хоча, насправді, і до французів це слово прийшло з голландської мови, де воно спочатку означало кілочок, до якого прив’язували папірець з назвою товару, а пізніше — папірець з написом-етикеткою, яку можна щодня побачити на всіх товарах. На основі значення "напис" розвинулось більш вузьке значення — "церемоніал, тобто, правила поведінки. Їх багато, і у різних народів вони неоднакові [11, с.28 — 36].

У кожному суспільстві склалися свої правила поведінки. Етикет — явище історичне. Правила поведінки людей змінювалися із змінами умов життя та конкретного соціального середовища. Етикет виник в період зародження абсолютних монархій. Дотримуватися певних правил поведінки, церемоніалу було необхідно для звеличення вищих за статусом осіб: імператорів, королів, царів, князів, принців, герцогів і т.п., для закріплення ієрархії усередині самого класового суспільства. Від знання етикету, виконання його правил часто залежала не тільки кар’єра, але і життя людини [6, с.67].

Головне призначення етикету, в тому числі й етикету спілкування, — встановлення сприятливого контакту між людьми, регулювання їх взаємин на основі принципу ввічливості. Адже мета спілкування — вплив однієї людини на іншу, регуляція поведінки об´єкта у спілкуванні з суб´єктом. Без знання прийнятих у суспільстві правил етикету спілкування, не володіючи вербальними формами вираження ввічливих взаємин між людьми, особистість не може правильно встановити різноманітні контакти з оточуючими, тобто, не може з найбільшою користю для себе і для оточуючих здійснити сам процес спілкування [12. с.92].

Відомий дослідник етикету спілкування Н.І. Формановска дає таке визначення етикету: "Під мовним етикетом розуміються правила, які регулюють мовну поведінку, система національно специфічних стереотипних, стійких формул спілкування, прийнятих і приписаних суспільством для встановлення контакту співбесідників, підтримки і переривання контакту в обраній тональності. До мовного етикету, зокрема, відносяться слова і вирази, що вживаються людьми для прощання, прохання, вибачення, прийняті в різних ситуаціях форми звернення, інтонаційні особливості, характеризують ввічливу мову і т.п. Вивчення етикету спілкування займає особливе положення на стику лінгвістики, теорії та історії культури, етнографії, країнознавства, психології та інших гуманітарних дисциплін [18, с.42 — 46].

Культурна спадщина народів світу є настільки різноманітною, що ознайомитися з нею в повному обсязі просто неможливо. Однак необхідно враховувати той факт, що в культурі кожного народу є такі реалії та поняття, які являють собою загальнолюдські цінності.

У зв’язку з цим можна говорити про ідею культурологічного мінімуму, знання якого необхідне для кожної освідченої людини. Врахування складових культурологічного мінімуму вкрай важливе також при визначенні комунікативного мінімуму, а саме такого його компонента, як мінімум мовних засобів, що реалізують дані комунікативні завдання в певних ситуаціях, наприклад, різні стійкі словосполучення, стереотипні фрази та кліше.

У культурологічному мінімумі етикет спілкування займає провідне місце. Це пов’язано з тим, що в семантиці етикетних одиниць найбільшою мірою присутній культурологічний компонент, під яким слід розуміти фонові знання. Фонові знання, в свою чергу, являють собою певну суму географічних, історичних та інших відомостей про відповідної реалії світу, які як би стоять за словом, не входячи в його мовне значення. Фонові знання містять соціальні, індивідуальні, національно-культурні відомості, на базі яких формується національно-культурна семантика мови в цілому [3, с.10]. Тому вивчення етикету спілкування припускає залучення до іншої національної культури, опис фонових знань, що допомагає частково розкрити особливості менталітету, норми поведінки, способи мислення, психічний склад народу країни досліджуваної мови, а саме англійської, одним словом, ввести у культурологію країн, що вивчаються.

Існують певні правила ведення мовлення, І.Н. Формановска в своїй роботі "Мовний етикет і культура спілкування" виділяє дев’ять таких правил. Мовець повинен дотримуватися:

доброзичливого ставлення до співрозмовника;

проявляти доречну в даній ситуації спілкування ввічливість;

не ставити в центр уваги власне "я, не навязувати власних думок і оцінок;

не скупитися на мовні засоби адресації, постійно підтримуючи контакт уваги, розуміння, інтересу;

уміло вибрати тему для розмови, доречну в даній ситуації, цікаву, зрозумілу партнеру;

слідувати логіці розгортання тексту, стежити за тим, щоб висновок не суперечив вищесказаному;

пам’ятати, що поріг смислового сприйняття і концентрації уваги у слухача обмежені;

постійно вести відбір мовних засобів відповідно до обраної стилістичної тональності тексту, орієнтуючись не тільки на адресата, але й на ситуацію спілкування загалом, на офіційність і неофіційність обстановки;

памятати, що в усному контактному безпосередньому спілкуванні слухач не тільки чує, але й бачить його, отже, приймає від нього безліч сигналів невербальної (несловесной) комунікації: жести, пози, міміку, загальну манеру триматися, всю культуру поведінки і культуру мови [18, с.40 — 42].

Етикет спілкування має національну специфіку. Кожен народ створив свою систему правил мовної поведінки. Сучасний англійський етикет не є винятком. Існує безліч правил етикету, які іноді зазнають змін, але є такі, що ще з давніх часів залишилися в англомовному комунікативному середовищі. Наприклад, стриманість і такт, це ті риси, які асоціюються саме з англійцями протягом багатьох століть. В Англії люди дотримуються граничної ввічливості, вираження емоцій у британців не заохочується, вони дуже стримані в прояві почуттів. Стандартне привітання в Англії — рукостискання. Всі бесіди стандартно починаються з обговорення погоди. Погода для них не тільки найкраща тема для розмови, вона служить ще й для того, щоб заповнювати паузи в розмові. Жарти у англійців найчастіше надзвичайно "мудровані". Часом сенс такого жарту вловити практично неможливо, також вони дуже люблять іронію і чекають того ж від інших.

Ставлення до жінок в Британії дуже ввічливе, хоча за останні роки стало більш вільним. Якщо контактують дві особи, які мають різний суспільний статус, то першим прийнято називати того, чий статус вище. Справжні британці слідують наступним вимогам: завжди посміхаються, приємні у спілкуванні, намагаються бути ненав’язливими і не надто самовпевненими, а також прагнуть не виділятися.

Широко поширена думка, що англійці швидше демонструють дотримання всіх правил, ніж внутрішньо прагнуть так чинити. Вони здаються людьми стриманими і незворушними. Буквально з народження англійських дітей вчать не виявляти своїх справжніх почуттів і придушувати будь-яку нестриманість, щоб випадково когось не образити. Спостерігаючи за старшими, діти бачать, що ті дуже часто говорять одне, а роблять зовсім інше, тому англійці практично ніколи не говорять те, про що думають.

Англійці, на противагу американцям, дуже люблять скаржитися, їх постійно щось не влаштовує, то уряд, то бюрократи, то ціни чи їх власне здоров’я та ін. У розмові англійці використовують величезну кількість банальностей, щоб підтримати бесіду або ж прикрити власне небажання говорити щось конкретне з того чи іншого питання.

Головними в спілкуванні англійців один з одним є слова, які виражають прохання, подяку і, найголовніше, вибачення, але відразу освоїти необхідний набір англійських формул ввічливості досить складно. Однак якщо не сказати потрібної кількості слів подяки або жалю, англійці напевно одразу ж занесуть вас в список "неприємних людей, тобто тих, хто є недостатньо люб’язним і ввічливим.

Потрiбно намагатися уникати зайвої жестикуляції при спілкуванні з англійцями, адже це вважається ознакою театральності, а значить, нещирості. Непристойним вважається звертатися до незнайомих людей, доки особа не була їм представлена. При вітанні прийнято використовувати дворянські титули, навіть у колі близьких знайомих. Хоча все більшого поширення набуває "американська звичка називати один одного по імені. Не прийнято при зустрічі цілувати дамi руку. Під час спілкування потрiбно уникати дотиків, за винятком рукостискання, яким англійці намагаються обмінюватися легко і швидко.

Отже, можна зробити висновок, що в етикеті спілкування особливо яскраво проявляється самобутність національної культури і особливості культурної традиції народу, обумовлених життям і розвитком конкретного народу. Етикет спілкування — це відображення традицій, укладу життя народу, його духовних і матеріальних цінностей, національної психології етносу. Оволодіння етикетом спілкування як необхідної складової культурологічного мінімуму особливо важливе для здійснення міжкультурної комунікації. Як відомо, "міжкультурна комунікація — це процес безпосередньої взаємодії культур, а весь процес такої взаємодії здійснюється в рамках нетотожних національних стереотипів мислення і поведінки, що істотно впливає на взаєморозуміння сторін у комунікації" [17, с.1].

Етикет — складова частина суспільної культури. Це сукупність правил поведінки, що стосуються зовнішніх проявів людських стосунків. Протягом багатьох віків форми поведінки трансформуються й передаються наступним поколінням. Дослідники цього важливого суспільного явища приходять до висновку, що етикет уніфікує поведінку особи й колективу в типовій ситуації. Кожна соціальна спільнота має свій етикет, свої правила ввічливості і пристойності. Етикет включає правила спілкування між людьми різного віку, статті, соціального стану, різних конфесій та національностей. Інакше кажучи, етикет узагальнює деякі істотні для даного суспільства біологічні і соціальні критерії, сприяє обєктивації соціальних відносин.

У сучасному етикеті загальноприйнятими є чотири основних принципи:

1.принцип гуманізму і людяності, що втілюється у вимогах бути ввічливим, тактовним, коректним, чемним, люб’язним, скромним і точним;

2.принцип доцільності дій, відповідно до якого етикет дозволяє людині поводитися розсудливо, просто і зручно для нього самого і для спiврозмовникiв;

3.принцип краси, або естетичної привабливості поведінки;

4.принцип дотримання звичаїв і традицій тієї країни, у якій знаходиться людина у даний час [9, c.2].

Велика кількість правил дипломатичного, військового і загальногромадського етикету майже однакові. Однак, відмінним є те,що поведінці дипломата приділяється більша увага, адже порушення правил дипломатичного етикету може зашкодити престижу країни і призвести до ускладнень у взаємовідносинах держав [10, с.41 — 42].

Варто зазначити, що етикет є універсальним, це означає, що основні правила ввічливості є однаковими і в міжнародному спілкуванні, і на національному рівні. Але іноді трапляється, що добре освічена людина через незнання правил міжнародного етикету, потрапляє у скрутне становище. Спілкування представників різних країн, різних політичних поглядів, релігійних поглядів і обрядів, національних традицій і психології, укладів життя і культури потребує не тільки знання іноземних мов, але й уміння поводитися природньо, тактовно і достойно, що вкрай необхідно і важливо у спілкуванні з на зустрічах із iноземцями [21, с.67].

Етикет як феномен культури вимагає від людини знань про світ, здатності самостійно мислити, розрізняти добро і зло, вміти поводити себе відповідно до гуманістичних принципів моралі. Поважати один в одному людину — це найважливіший принцип моральності. Проте будь-яка повага обовязково має форму свого вияву. Ця форма внутрішнього виховання і називається етикетом.

Сутність сучасного етикету полягає в глибокій повазі до людини і ґрунтується на передовій, прогресивній моралі — гуманістичній. В її основі лежить демократизм, розум і природність. Навмисне зневажання норм і правил етикету (так званий етикетний нігілізм) — сьогодні історичний анахронізм. Певний час етикетний нігілізм був формою протесту проти буржуазного етикету, а люди, які дотримувалися етикету, вважалися старомодними та ворожими. Проте за будь-якими правилами і нормами етикету завжди приховується певний моральний зміст. Правила етикету виражають і певні сторони морально-етичної культури особи [21, с.98].

Етикет спілкування посідає особливе місце в етикеті кожного народу, тому вчені і філософи надають йому великого значення. Сократ вважав, що людину, яка володіє правилами етикету, можна визначити за тим, як вона висловлюється. "Скажи що-небудь, щоб я тебе побачив, — казав він. Етикет спілкування — це складна система знаків, що вказує на ставлення до іншої людини — співрозмовника, оцінку його і одночасно самого себе, свого становища стосовно співрозмовника; це специфічні національні норми і правила мовної поведінки, які застосовуються під час вступу співрозмовників у контакт [16, с.21].

Суспільство виробляє ритуальні форми поведінки. З дитинства люди засвоюють основні знаки етикету: формули вітання, вдячності, вибачення, прощання та ін., і негативно реагують на відступ від них, тому дотримання правил етикету спілкування сприяє створенню сприятливого мікроклімату спілкування, підносить настрій людей у колективі [21, с.23].

Норми етикету, на відміну від норм моралі є умовними, вони носять ніби характер неписаної угоди про те, що в поводженні людей є загальноприйнятим, а що ні. Кожна культурна людина повинна не тільки знати і дотримуватися основних норм етикету, але і розуміти необхідність визначених правил і взаємин. Манери багато в чому відбивають внутрішню культуру людини, його моральні й інтелектуальні якості. Уміння правильне поводитися в суспільстві має дуже велике значення: воно полегшує встановлення контактів, сприяє досягненню взаєморозуміння, створює гарні, стійкі взаємини [11, с.145]

ІІ. Мовні кліше як репрезентати ситуаційного етикету

Характерною ознакою сучасної науки про мову є інтенсивні пошуки в галузі прагмалінгвістики. Основними положеннями прагматичного аспекту лінгвістичних досліджень є те, що мова, виконуючи функцію спілкування, служить не тільки для повідомлення, але й для впливу мовця на співрозмовника [17, с.1]. У мові є звороти, які в певних мовленнєвих ситуаціях повторюються без змін як усталена словесна формула. Від власне фразеологізмів вони відрізняються тим, що їхні компоненти зберігають своє пряме лексичне значення і їм не властиве емоційно-експресивне забарвлення. Науковці розрізняють три види таких стійких словосполучень: кліше, штампи та складені найменування. [10, с.3].

У роботі більш детально розглянуто такий вид стійких словосполучень, як кліше. Кліше — це зворот, регулярно повторюваний у певних умовах і контекстах для тотожного позначення адекватних ситуацій, стосунків між людьми тощо [10, с.3].

Для кожної етикетної ситуації існує стратегія правильної поведінки, стратегія неправильної поведінки і, що найважливіше, стратегія адекватної поведінки. Кожна ситуація обслуговується стійкими формулами і виразами, тобто кліше [18, с.54]. Останні утворюють незамкнутий ряд тематичних груп одиниць мовленнєвого етикету, таких, як: "Addressing someone, "Greeting, "Acquaintance, "Saying good-bye, "Apologising, "Thanks giving, "Congratulation, "Wishing, "Invitation, "Suggestion, "Request, "Advice, "Warning, "Approval, "Compliment, "Talking over the telephone" і т.п. Дані етикетні ситуації були виділені Н.І. Формановською — автором численних праць про сучасний російській етикет спілкування. Ситуативними компонентами мовленнєвого етикету виступають:

Комунікативний намір мовця;

Соціально обумовлені відносини між учасниками комунікації, обумовлені всім комплексом постійних і змінних ознак компонентів (стать, вік, освіта, соціальний стан, змінна роль);

Умови спілкування (предметне оточення, місце, час) і т.п.

У мовній взаємодії стійкі формули мовного спілкування призначені для здійснення впливу на співрозмовника, яке пов’язане з прагненням мовця продемонструвати своє доброзичливе ставлення до хто слухає, повагу до його особистості, і тим самим підтримати міжособистісне спілкування [18, с.56].

У даній роботі проаналізовано деякі формульні етикетні моделі поведінки в їх жанрових різновидах в побутовому і офіційному спілкуванні з урахуванням наступних ознак:

) офіційність та неофіційність;

) повсякденність та урочистість.

2.1 Етикетна модель знайомства

Знайомство — акт взаємного самовизначення в спілкуванні між людьми, які не були знайомі раніше [20, с.89]. Різні контексти спілкування накладають свої обмеження на взаємне представлення. Технологія знайомства починається з привітання. Формальний або неформальний тон вітання зумовлює весь хід подальшого знайомства. У першому випадку відсутність прояву особистого інтересу одного співрозмовника до іншого має задати тон протокольного подання, яке не виходить за межі обміну мінімумом інформації один про одного. У другому випадку знайомство може бути добудовано на обміні неформальною інформацією.

У ситуації знайомства в неофіційній обстановці дуже типовими є випадки, коли людина, що відкриває етикетний контакт, самостійно називає себе. Як правило, такі випадки характерні для співрозмовників однакового статусу і віку, і є особливо типовими серед молоді: He was standing in the same place when she came back. "Im Junior Grenville, he said. "Im Ann Arden, she replied. (Dunne D. The Two Mrs. Grenvilles). (Він стояв на тому ж місці, коли вона повернулася. "Я Джуніор Гренвіль, сказва він. "Я Енн Арден, вона відповіла.) (Власний переклад).

Етикетна реакція буде мати інший вигляд в ситуації знайомства "представлення самого себе, у разі, якщо мовці мають різний соціальний статус: Almost immediately after her ring the door was opened by a butler. "Im expected, she said, "Im Miss Arden. "Good afternoon, Miss Arden, the butler said, widening the opening as she passed into the hallway. (Одразу ж післґ її дзвінка двері відчинив дворецький. "На мене чекають, я пані Арден, сказала вона. "Доброго дня, пані Арден, сказав дворецький, широко відкриваючи двері, коли вона проходила у передпокій.) (Власний переклад).

Знайомство в неофіційній обстановці може починатися з питання до співрозмовника: What is your name? (Як вас (тебе) звуть?); What is your name / surname? (Яке ваше (твоє) прізвище?); What shall I call you? How do you want me to call you? (Як до вас можна звертатись?).

У повсякденній мові в даній обстановці спілкування вживається слово "name, яке має на увазі і ім’я та прізвище. Акредитуючій особі як би надається право вибору визначити рівень спілкування. Серед молоді при знайомстві називається ім’я, в умовах же офіційній або ділової зустрічі називається прізвище або ім’я та прізвище. Враховуючи можливість розходження між написанням імен та їх вимовою, можна при знайомстві попросити записати в блокнот ім’я та прізвище: Please write down your full name. (Будь ласка, запишіть своє повне імя.).

Поняття по-батькові в англійській мові немає. Батьки можуть дати дитині друге ім’я, яке може бути іменем, прізвищем, географічною назвою і т.п. John Fitzherald Kennedy, де друге ім’я — прізвище матері.

Стилістично знижені питання: And may I ask your name? And what is your name? (А) як Вас (тебе) звуть?); And how shall I call you? (А) яке Ваше (твоє) прізвище?); And how do I call you? And how would you like me to address / call you? And how do I address you? (А) як до Вас (тебе) можна звертатись?).

В залежності від мовних стратегій і тактик, які мовець обирає для реалізації своїх цілей, ситуація знайомства може мати гумористичний характер, за умови якщо мовець у випадку невдачі не хоче втратити свого обличчя, або бажає бути неординарним і прагнути виділитися, розвеселити або ж наблизити до себе співрозмовника. В даному прикладі мова йде про відносини між чоловіком і жінкою, і головною особливістю такої конструкції є те, що після першого питання адресату не завжди вдається здогадатися про намір мовця. Розіграш, з якого починається мовленнєвий жанр знайомства, зближує його з таким фатичним мовним жанром як флірт: — "Excuse me, can you tell me the way to the airport." — "Drive to the highway and than turn to the right." — "And to your heart? — "No way" (Pilcher). ( — "Вибачте, не підкажите як мені потрапити до аеропорту? — "Їдте до шосе, потім поверніть праворуч." — "А до Вашого серця? — "Ніяк) (Власний переклад).

В англійській мові і досі не встановлено скільки існує явних національно-специфічних рис у мовному жанрі знайомства в побутовій ситуації спілкування.

Офіційна ситуація знайомства припускає наявність третьої особи та можливість попереднього повідомлення візитної картки. В офіційній ситуації знайомства комуніканти дотримуються більш клішованих висловлювань, не виходячи за межі обміну мінімумом інформації один про одного: Mr / Mrs / Miss + прізвище, may I intriduce Mr / Mrs / Miss + прізвище. (., познайомтеся (будь ласка) з.); This is. (Знайомтеся це.);., I don’t think you’ve met., You haven’t met., have you? (. Ви напевно не знайомі, це.);., Have you met.?., (Ви знайомі з.?); Meet. (Це.) та ін.

Жарти є недоречними, якщо мова йде про статусне спілкування (знизу-вверх), у зворотній ситуації той, хто має вищий статус має право пожартувати, однак, з урахуванням: соціального статусу суб’єкта і адресата спілкування, їх місця в службовій ієрархії, їх професії, національності, віросповідання, віку, статі, характеру. Жарт між незнайомими комунікантами може бути не сприйнятим або розцінений як вїдливе зауваження, дивна поведінка або бажання скоротити дистанцію.

У ситуаціях офіційного ділового характеру оратор часто називає не своє ім’я, а посаду або професію, а потім ім’я, оскільки в діловому спілкуванні рід діяльності мовця має дуже важливе значення. Спілкування відбувається при збільшеній соціальній дистанції і згідно з В.І. Карасиком називається суперстандартним [5, с.61]. Наприклад: — "Mr. Ambassador, this is the notorious and widely educated columnist Josef Mayflower. — "Good morning, Mr. MayFlower. I am honored. This is Colonel Num, our Minister of Defense" (A. Buchwald). (-"Пане посол, це відомий і дуже освідчений журналіст Джозеф Мейфлауер. — "Доброго ранку, пане Мейфлауер. Це велика честь для мене. Це полковник Нам, наш міністр оьорони. ) (Власний переклад).

Пріоритетними позиціями в англомовному суспільстві є позиції вищої державної особи, старшої за віком особи і жінки. Існує порядок пріоритетів: вища державна особа, жінка, старша за віком особа, до людей, які обіймають престижні в суспільстві посади, слід звертатися з використанням титулу. Рукостискання в англомовному суспільстві символізує спілкування на соціальній дистанції. Молодь чи близькі друзі не користуються рукостисканням. На званому вечорі господиня будинку вітає рукостисканням кожного запрошеного гостя. Леді, якщо вона цього забажає, пропонує свою руку джентльменові, але не навпаки. Старший пропонує руку молодшому. Вважається образою не відповісти на простягнуту для рукостискання руку.

Англійці не схильні до подальшого зближення з співрозмовником після знайомства. Максимум відкритості — це якщо після двох годин спільного очікування і світської бесіди почнеться розмова про щось більш особисте, не уточнюючи імен та адрес. Хоча навіть такий розвиток відносин є малоймовірним. В офіційній ситуації встановлення контакту може починатися не з формул вітань і знайомлень, а з формул вибачення: Excuse me, I beg your pardon. (Вибачте.) і т.п.

Досліджуючи репліки-відповіді, варто зазначити, що в неофіційному спілкуванні в англомовній комунікації використовують: This is a pleasue, Mr / Mrs. (Дуже приємно!), Pleased to meet you. (Мені) дуже приємно з вами познайомитися!), I’m very pleased to meet you. (Мені) дуже приємно, що я з вами познайомився!), Glad to meet you. (Дуже радий!), Nice to meet you. (Я радий з вами познайомитися!), I’m very pleased to meet you. (Я щасливий з вами познайомитися!), Delighted to meet you. (Я щасливий що познакомітлся з вами!).

За правилами гарного тону в англійській мові слід уникати прямолінійних заяв типу "Я вас знаю. А якщо вам важливо, щоб вас згадали, то можна, як би між іншим, згадати місце або обставини зустрічі: We met at the opening of the exhibition, didn’t we? (Ми вже зустрічалися на виставці, так?).

Однак правила хорошого тону не рекомендують допитуватися у людини, яка не впізнала Вас, чи згадала вона Вас, чи ні, адже такі питання ставлять її в незручне становище. Ввічливими репліками є: Could I have seen you somewhere? (Я вас десь бачив.), I fancy I’ve met you before?, I have i feeling we’ve met before (but I don’t remember your name). (Я вас десь зустрічав (але не памятаю ваше імя), Your face seems (so) familiar (to me). (Ваше обличчя мені знайоме.) та. ін.

2.2 Етикетна модель привітання

Привітання — знак мовного етикету, з якого починається будь-який вид мовного спілкування, незалежно від того, були чи не були до цього представлені один одному співрозмовники. [21, с.138] Золотим правилом в англомовній комунікації тут є те, що вітається першим той, хто першим помітив партнера. Вихованість і моральний етикет не вбачають у черговості вітання приниження своєї чи чужої гідності. Однак при зустрічі знайомого, старшого за віком або положенням, передбачається, що першим вітає молодший старшого. Відсутність уваги до вітання — акт зневаги, приниження гідності, невиконання вимог етикету спілкування і в кінцевому підсумку поганий стиль спілкування.

Універсальною тенденцією для англійської мови тут виступає тенденція до зміни лексичної наповнюваності мовних актів, складової етикетного жанра вітання, в бік менш офіційних лексичних одиниць, а також кількісного скорочення комунікативних ходів. Традиційні етикетні формули, в своїй більшості і донині вважаються традиційними: Good morning (Добрий ранок); Good evening (Добрий вечір); Glad to see you (Радий Вас (тебе) бачити); Happy to see you again (Радий Вас (тебе) бачити знову); How do you do? (Вітаю Вас); Good day! (Добрий день) та ін.

Використання кліше у жанрі вітання залежить від часу вживання вітального виразу. Отже, вранці потрібно використовувти ввічливу форму "Good morning" або його скорочену форму "Morning. Вибір вітального виразу залежить також від часу його вживання. Удень можна скористатисть "Good afternoon, скорочення "Afternoon. Увечері вживаємо "Good evening" або скорочена форма "Evening.

Привітання в основному служить для вираження певного (шанобливого або дружнього) відношення до адресата з метою, з одного боку, встановити тон спілкування, необхідний для адекватного сприйняття мови, а з іншого — стимулювати вигідне для мовця відношення, сприятливу для нього реакцію.

Верховенство емоційного початку особливо добре видно на прикладах, де вітання утворює якесь функціональне зчеплення, наприклад, з гіперболічним твердженням, що мовець не бачив адресата цілу вічність, яке свідчить про значущість адресата і спрямоване на те, щоб викликати з його боку таке ж сильне відповідне почуття: Hi, haven’t seen you for ages! (Привіт, сто років тебе не бачив!). Вітання такого типу використовується переважно при зустрічі з другом після довгої розлуки.

Зараз "How do you do? в якості привітання можна почути тільки серед людей старшого покоління. Стилістично знижені вітання, властиві невимушеному спілкуванню добре знайомих людей: Hi! Hello! Hello there! Hey! Hello everybody! (Привіт!); Morning! (Добрий ранок!); Afternoon! (Добрий день!); Evening! (Добрий вечір). У класі ситуації "Привітання можна виділити наступні підкласи: вітання-знайомство, вітання-уявлення і вітання-запитання про стан справ (здоров’я). У побутовому етикеті для знайомства людей іноді одна стандартна формула супроводжується іншою, або відразу за привітанням слідує комплімент.

При встановленні мовного контакту широко використовуються оціночні слова, які перебільшують позитивні якості і достоїнства адресата. Традиція — лестити співрозмовнику простежується в англійській комунікативній культурі. Використання метафори в якості звернення нерідко пов’язано з іронією. Наступний приклад ілюструє випадок обміну подібними умисними спотвореними етикетними формулами: "And how are you? , said Winnie-the-Pooh. Everyone shook his head from side to side "not very how, "I don’t seem to have felt at all how for a long time (A.milne). ("А ви як?", запитав Вінні-Пух. Кожен похитав головою "ні як, "Я, здається, ще не почував себе так вже давно.) (Власний переклад).

Цей приклад ілюструє деяку специфічність етикетних одиниць. Справа в тому, що клішовані етикетні одиниці, прив’язані до певних ситуацій спілкування, глибоко осіли у свідомості комунікантів, завдяки їх багаторазовому використанню. Будь-яке відхилення в лексичному оформленні виробляє певні асоціації у свідомості слухача. Мета використання таких етикетних новоутворень, з одного боку, в пом’якшенні комунікативного наміру, з іншого, у наданні гумористичного відтінку, іноді доведеного до абсурду (чорний гумор). В англійській мові питання про здоров’я (справах, новинах і т.п.), що вимагає лише загальної відповіді, також носить ритуальний характер в ситуації вітання між добре знайомими людьми: "Hi, Phil! How are you? "I am fine thank you. And you? "We speak like two idiots from some phrase-book. "Everybody does nowadays, I guess. Calm down (Pilcher). ( — Привіт, Філ! Як поживаєш? — Чудово, а ти? — Ми говоримо, як два ідіота з якогось розмовника для туристів. — Що вдієш, заспокойся. Зараз усі так спілкуються.) (Власний переклад).

Кліше під час знайомства служать для входження в мовний контакт, задають тональність спілкування, через певні кліше мовець виражає своє ставлення до суб’єкту. Специфічною рисою англійського вітання (особливо в його американському варіанті) є дуже широке застосування етикетної формули "Hi, яка зазвичай перекладається як "привіт, яка не має фамільярного відтінку.

Офіційні вітання можуть бути адресовані тому, хто вище за статусом, так і на адресу рівної за статусом особи. Дані мовні засоби містять у своїй семантиці вказівку на початок процесу спілкування. Семантичний компонент міститься в словникової дефініції кожного з цих засобів і в залежності від часу висловлювання, статусних, вікових відносин між комунікантами, соціальної нерівності, обстановки мовець обирає найбільш підходящий. Той, хто займає більш високий статус може скорочувати дистанцію, використовуючи різні способи, такі як звернення на ім’я по батькові, таким чином, відносини різним за статусом осіб можуть характеризуватися різним ступенем формальності, яка задається начальником. Імя власне при першому зверненні до адресата може собі дозволити і адресант, що має вищий соціальний, віковий чи посадовий статуси.

У ініціальній репліці діалогу, що відбувається в офіційній обстановці, учасники якого малознайомі або змушені вступати в контакт лише з обов’язку служби, можливі звернення із зазначенням звання або посади. Як правило, особа, до якої звертаються: Doctor (Лікарю), Professor (Професор), Teacher (Вчителю), володіє вищим статусом. Подібні звертання свідчать про повагу до адресата ініціальної репліки: " — Morning, Doctor." — Good morning, Reg.come and sit down. ("Добрий ранок, лікарю. "Доброго ранку, Рег. Проходьте та сідайте.) (Власний переклад).

Для англійської комунікації характерна відносно невелика вертикальна дистанція. Навіть при наявності соціальної асиметрії особи, що володіють більшою владою, не прагнуть демонструвати її, а навпаки, намагаються її завуалювати, дотримуючись принципів соціальної рівності. Процвітаючий адвокат на один лад вітається з клієнтом, на іншій — з дружиною, на третій — з менш успішним колегою, на четвертий — з маленькою донькою, на п’ятий — з журналістом, що бере у нього інтерв’ю. Тут зовсім немає лицемірства: змінюється співрозмовник, змінюється тема розмови, змінюються обставини, а також і регістр спілкування, набір мовних засобів, який служить показником відносин між комунікантами.

Для ситуації вітання в англійській мові характерний великий набір етикетних виразів, що супроводжуються: How are you? How are things? (Як (ви) живете?); How are you bearing up? How’s life? How are you getiing on? (Як життя?); How’s life treating you? How are you doing? How are things? (Як ідуть справи?); What’s the news? What’s new? (Що нового?); Well how are things? (Ну як справи?); What’s happend? Is anything the metter? What’s the matter? Anithing / Something wrong? What’s wrong? What’s up? (Що (у тебе) сталося?); Everything all right? (Все добре?) та. ін.

Якщо справи йдуть добре, репліка-відповідь зазвичай буде мати наступний вигляд: Fine, thanks. (I’m) very well, thank you. (Добре.); Not too bad. Not so bad. (Непогано.); (I’m) Ok, thanks. (I’m) very well, thank you. Very well (indeed). Quite well (really). Very well, thank you. (У мене все добре (в порядку).); Not too / so bad. ( (У мене) непогано.); Not too bad / so bad. Fine, thanks. Can’t complain. (Не скаржуся.) та ін.

Якщо справи йдуть не добре і не погано, використовуються інші репліки-відповіді: Not too bad / so good. (Як ніби, нічого (непогано).); A things look pretty good. Things don’t look too bad. (Начебто, нічого (непогано).); Fair to midding. More or less. (Ні добре, ні погано.); So so. (Ні те ні се.); Things are in a bad way. Gloom a doom. (З рук геть погано!) та. ін.

Репліка-відповідь може бути зустрічним запитанням, що починається, як правило, зі сполучника "and" (а) і оформлені інтонаційно (наголосом на слові "you"): And how are you? And you? And how are you getting on? (А як ви живете?); And what’s new with you? (А що нового у вас?) та. ін.

Існують звороти, що передають радість при зустрічі, можуть замінювати саме привітання або передувати йому: Glad / Happy to see you! (Радий вас бачити!); (I’m) so glad / happy / pleased to see you! (I’m) delighted / so glad / so happy to see you! (I’m) so (very) glad / happy / pleased to see you! ( (Я) дуже радий вас бачити!); I’m so delighted. ( (Я) дуже щасливий, що.!) та. ін.

Репліка-відловідь при зустрічі може бути також вираз радості типу: I’m also very glad to see you. So am I. Me too. Goes for me too. (Я теж радий вас бачити!).

2.3 Етикетна модель прощання

Мовний жанр прощання функціонує в ситуації розмикання мовленнєвого контакту. У подібній ситуації мова націлена на створення сприятливої перспективи спілкування, на можливість його подальшого продовження. Як показує аналіз практичного матеріалу, в даний час для прощання між добре відомими людьми часто використовується розмовно знижена лексика. Характерною для етикетної жанру прощання в англійській мові є такі кліше: Good bye. Good bye now. Good bye for now. (До побачення.); See you soon. Till we meet again. (До зустрічі!); та ін.

Існують жартівливі кліше, які є етикетними тільки за формою, за змістом вони є підколюваннями і образливими для тих до кого звернені, але згідно з правилами етикету, люди не демонструють, що це їх зачепило, і бесіда може бути продовжена. В залежності від дистанції спілкування, відносин між комунікантами і багатьох інших факторів у побутовому спілкуванні одні й ті ж жартівливі етикетні моделі будуть сприйматися по різному, і можуть бути як смішними і оціненими по достоїнству, так і образливими. Головним чином, мета подібних кліше пом’якшити комунікативний намір, надати гумористичний відтінок, але необхідно враховувати статус, співрозмовника і ряд інших соціальних факторів, для того, щоб спілкування не звелося до конфлікту. Перш за все, жарт повиннен бути доречним і смішним, а не злісним: Jack London, leaving society, shaked a hand to a snobbish aristocrat. The last was very surprised. "You have already said good buy to me "Have I? I’m very pleased to say good buy to you!" (Джек Лондон, йдучи з прийому, потиснув руку дуже манірному аристократу. Останній був дуже здивований. — Ви вже зі мною попрощалися. — Невже? Я дуже радий попрощатися з Вами). (Власний переклад).

В англійській мові також використовуються такі багатокрокові утворення, як власне прощання і комплімент — перспектива на сприятливі взаємини в майбутньому, а також прощання і вдячність: Good-bye, Mrs. Ape, and thank you for everything. (Waugh E. Vile Bodies) (До побачення, пані Ейп, і спасибі за все); прощання побажання — "Good-bye, kids, have a good time (До побачення, дітки, бажаю добре провести час); прощання-порада — "Good bye. Take care of yourself (До побачення, бережіть себе). (Власний переклад).

В англійській мові спостерігається практично повне витіснення формули "Good bye, яка давно втратила розмовний відтінок, стала етикетно нейтральною і просто змінила сенс — це прощання назавжди.

Прощаючись, гість звичайно, як це властиво англійцям, намагається по можливості пом’якшити категоричність формули "Good bye, шляхом відповідного інтонаційного оформлення, виразами вдячності, жалю про те, що потрібно йти, і. т.п., а то й зовсім обійтися без неї: Well, musn’t keep you. Good bye, must dash / fly / be going. (Бувайте, мушу йти).

Таким чином, універсальна тенденція для англійської мови в жанрі прощання в побутовому етикеті виявляється в заміні деяких традиційних формул новими кліше, менш офіційними. Велика частина ситуацій розмикання мовленнєвого контакту оформлена ланцюжком мовних кроків в побутовому етикеті. Наша вибірка показує, що в побутовому етикеті мають місце як гумористичні кліше, так і серйозні, в залежності від багатьох соціальних факторів.

Завершення контакту в англомовному контексті між різностатусними співрозмовниками більш плавне і має велику кількість комунікативних кроків.

2.4 Етикетна модель вибачення

Найбільш часто вживані фрази: Excuse me. I am sorry. I beg your pardon. Sorry. (Вибачте!). Зі словом "будь ласка: Excuse me. (I am) sorry. (I beg your) pardon. I’m terribly sorry. Please forgive me. Do forgive me. (Будь ласка, вибач!).

Коли просять вибачення за будь-яку провину, переважно використовують конструкцію: Excuse / pardon / forgive sb. for doing sth. / my, his, etc, doing sth. Sorry for doing sth. Sorry.; (Вибач. за.); Sorry for disturbing you. Excuse my troubling / disturbing you. I am sorry I disturbed you. (Вибачте за те, що полтурбував); Please excuse my coming late. Excuse my coming at such (a late) an hour. (Вибачте мене, будь ласка, за пізній прихід!); I’m afraid I’ve been keeping that book of yours too long. (Вибач мене, будь ласка, за те, що я затримав книгу); Please forgive me. I have been thoughtless / inconsiderate. (Вибачте мене за те, що я був неуважний до вас.).

Стилістично підвищенними є такі форми вибачення: Excuse my omission. Sorry. My fault. Do forgive me. (It was) My mistake / fault. (Пробачте мою помилку.); I do apologise. I didn’t really mean what I said. (Пробачте мені ці слова.).

Існують вибачення з обгрунтуванням провини: It is my fault that. (Я винен у тому, що.); I owe you an apology. (Я винен перед вами.), а також обороти з дієсловом "хотіти або зі значенням повинності: I want to apologise to you / to ask your forgiveness / to ask you to forgive me / to say how sorry I am. (Я хочу (мені хочеться, я хотів би, мені хотілося б) вибачитись (перед вами) / попросити (у вас) вибачення (прощення).).

До емоційно-експресивних виражень вибачення відносяться: Please forgive me, if you can. I promise I won’t do it anymore / I’ll never do it again. (Якщо ти тільки можеш, пробач мене, будь ласка! Обіцяю тобі, що це було в останній раз.). Перебільшеним способом вибачення, як правило, за невеликий проступок, є порівняно рідкісне: A thousand apologies! (Тисяча вибачень!).

До найбільш вживаних і стилістично нейтральних реплік-відповідей в англійській мові належать: It’s quite all right. Oh, that’s all right. (Будь ласка!); Never mind. It’s quite all right. (Нічого!); No harm done. No need to be sorry. Forget it. (He варто вибачення!).

Якщо вибачення здається співрозмовнику зайвим чи перебільшеним, то він може використовувати висловлювання: It’s quite all right. Not to worry. (Так (ну) що ви!); It’s OK. Please don’t apologise. (За що ж (вибачатися)!); No harm done. No need to be sorry. (He за що (вибачатися)!); Forget it. Not to worry. Never mind. (Яка нісенітниця!). Репліки-відповіді з відтінком фамільярності це: All right. Can ‘t be helped. ( (Ну) що ж поробиш (поробити)!); Mother, I’ll never do it again. — See you don’t. I forgive you for the last time. (Мам, пробач, я більше не буду! — Та годі вже. Так і бути. Але щоб це було в останній раз.).

Таким чином, універсальна тенденція, пов’язана з мовним жанром вибачення в побутовому етикеті, полягає в тому, що, по-перше, цей жанр часто використовується в якості супутнього для ряду інших жанрів, по-друге, в англійській культурі чим більша провина, тим вища ймовірність більш розгорнутого вибачення, проте, чим менше дистанція між людьми, тим більше можливим є звернення у формі жарту. Феномен скорочення дистанції, усвідомлення партнерами свого статусу, ввічливість, яка відіграє у вихованні все більшу роль, всі ці фактори впливають на вживання вибачення у промові.

Коли приватне вибачення стає публічним, великої важливості набирають прагматичні компоненти: питання про те, хто вибачається, в якому контексті і в присутності якої аудиторії, стає не менш важливим, ніж дослівний текст вибачення. Офіційно вимовлені вибачення повинні бути і прийняті на офіційному рівні. Згода взяти на себе провину і відповідальність виконує функцію повноцінного вибачення тільки в неофіційних ситуаціях, а в офіційному контексті визнання своєї провини або прийняття відповідальності за подію ні в якому разі не схоже на вибачення.

Отже, визнання своєї провини і відповідальності, а також виконання умов щирості характерно тільки для вибачень в звичайному повсякденному контексті.

Для офіційних вибачень у публічних ситуаціях на особисту щирість і правдивість мовця накладається вимога освіченості і навіть дотримання державних інтересів.

2.5 Етикетна модель подяки

Щира подяка визначається тими вчинками, словами, які йдуть від ініціатора. До сильних детермінантів глибокої вдячності можна віднести надання допомоги адресату в екстреній ситуації, прояв великої прихильності й поваги, вдячність за допомогу та ін., тому реакція подяки може виражатися в словах з істинною оцінкою достоїнств адресата: Dear Ann, thank you so much for taking such good care of us. We feel honored that You sacrificed your time away from your family especially on the weekends to show us around the town. (Дорога Енн, велике спасибі за турботу про нас. Це велика честь для нас, що Ви пожертвували своїм часом, особливо в вихідні дні, коли Ви могли провести їх з родиною, для того, щоб показати нам місто). (Власний переклад).

Формально-етикетна подяка — досить поширене явище в реальній комунікації, цей підтип подяки реалізується в ситуаціях, які є структурно обумовленими. У цих ситуаціях на передній план виступає модус ввічливості. Прийнято дякувати за надання уваги, за комплімент, за надання невеликої допомоги, за надання послуг, але незначних. Відзначимо, що формально-етикетну подяку в англомовній комунікативній культурі має клішоване, стандартне "Thank you" (Спасибі), якого цілком достатньо в таких ситуаціях.

Найбільш вживаними нейтральними формами подяки є: Thank you. (Спасибі!); Yes, please. (Так, спасибі.); Thank you (so) very much. Thank you (ever) so much. Many thanks. Thanks a lot. Thanks awfully. (Велике спасибі!); No, thank you. (Ні, спасибі.); Thank you for. (Спасибі вам за.).

Оборотами з коротким прикметником "вдячний" є такми: I’m gratful / obliged / indebted you for (sth. / Doing smth.). (Я вдячний вам.), слід зазначити, що "gratful" вживається у тих випадках, коли необхідно підкреслити значущість наданої комусь послуги, a "thankful — в контексті, коли потрібно підкреслити полегшення від того, що все обійшлося: You ought to be thankful that you got off so lightly. (Ти маєш бути вдячним за те, що відбувся так легко.); Thank you from the bottom of my heart for. (Від усієї душі (серцево) дякую вам за.); I don’t know how to thank you. (Я так вдячна Вам, що немає слів.); I can never thank you enough. (Я до такої міри вдячна вам, що мені важко знайти слова.).

Стилістичної підвищеністю і офіційністю володіють обороти з коротким прикметником "вдячний. I’m very / most grateful to you / so (very) grateful to you / mostgrateful / much obliged / d eeply indebted to you / extremely / exceedingly / ever so grateful to you! (Я вам дуже (так, глибоко, вкрай, надзвичайно) вдячний!); Thank you. Much obliged. (Я вам дуже вдячний.); I would like to thank you. I would like to express my gratitude / appreciation. (Дозвольте вам подякувати.); A thousand thanks! (Велике дякую!).

Продовженням подяки може бути комплімент за послуги, а також запевнення щодо виконання своїх зобов’язань: Thank you, it’s really very kind of you. (Спасибі, ви дуже (так) люб’язні!); You’re very obliging. (Ви дуже (так) уважні!); I am deeply indebted to you. (Я Вам дуже (так) зобов’язаний!).

Подякою аудиторії за увагу в англійській мові є вираз: Thank you for your kind attention. (Спасибі (Дякую) за увагу!). Іноді разом з проханням заздалегідь висловлюється подяка за майбутню послугу: I would like to thank you in advance. Thank you in advance. (Заздалегідь дякую (вас, тебе)!); I’ll be very grateful to you. I’ll be much obliged. (Я буду вам дуже вдячний (вдячний, зобов’язаний)!).

В англійській мові немає однозначного еквівалента для українського "будь ласка. Репліка-відповідь залежить від змісту висловлювання. Наприклад: — Thanks for the interesting book. — I’m glad you liked it. ( — Спасибі тобі за цікаву книгу. — Будь ласка, радий, що вона тобі сподобалася.).

Поширеними є наступні варіанти: Don’t mention it. It’s nothing. Think nothing of it. That’s really nothing! Don’t mention it. (Нема за що.); It was no trouble at all / whatever! (Мені це не склало труднощів.); It was no bother. It was a pleasure. It was a real pleasure for me to do it. My pleasure. (Мені було приємно це зробити.); I can never thank you enough for your help. — Oh, it’s nothing. I was happy to oblige you. (Ви не можете собі уявити, як я вам вдячна за допомогу. — Ну що ви, мені це було неважко.).

Послуги можуть бути взаємними, тоді слід використовувати кліше, що виражають взаємну подяку: Thank you! (І вам теж спасибі!); The pleasure is entirely mine. (Це я повинен вам дякувати!); It is I who should thank you. (Це Вам спасибі.). В англомовній комунікації відповідь господині будинку на подяку за частування має такий вигляд: I’m glad you enjoyed it. You’re welcome! (На здоров’я!).

Подяка може супроводжуватися жестами. Це, головним чином, рукостискання. Існують специфічні вирази подяки, які словесно описують жест і зазвичай супроводжують його. Це зазвичай стилістично підвищений вираз подяки за який-небудь шляхетний вчинок: I want to shake your hand. May I shake your hand? (Я хочу (Дозвольте, дозвольте) потиснути вашу руку!); Let me shake your hand! (Дай потиснути твою руку!); Let me shake your noble hand. You told him the whole truth and to his face, too. (Дай потисну твою руку! Ти сказав йому всю правду в очі.). (Власний переклад).

Засоби вираження офіційної подяки мають свої соціолінгвістичні контексти функціонування, в яких важливу роль відіграють інститути та установи, в яких здійснюється офіційна комунікація. Успішна реалізація дискурсивної події офіційного вираження подяки припускає наявність у його учасників знання всіх релевантних, для здійснення цієї процедури культурно обумовлених чинників: семантичних (зміст дії-стимулу; ініціативний або реактивний характер дії-стимулу); соціопрагматичних (місце спілкування, що обумовлює ритуальний характер комунікації, інстітуалізована ситуація; формальна обстановка спілкування; велика соціально-психологічна дистанція між комунікантами; комунікативно-рольові відносини між учасниками спілкування, зумовлені специфікою комунікативної ситуації, предмет (тему) спілкування) [17, с.1 — 2].

Англійці часто дякують в ситуаціях, в яких, з нашої точки зору, немає приводу для подяки. Особливо це характерно для сфери обслуговування. Крім частотності, ще однією характеристикою для англійської подяки, є експресивність і перебільшення. Створюється враження, що, усвідомлюючи семантичну спустошеність своєї формули подяки і бажаючи, щоб їх вдячність звучала більш щиро, різними способами посилюють її. В офіційному спілкуванні в якості формул подяки можуть бути використані ще більш складні поєднання: I’m so grateful for your help. (Я так вдячний за вашу допомогу); I’m much obliged for your cooperation. (Я дуже вдячний за вашу співпрацю); I appreciate your efforts very much. (Я дуже ціную ваші зусилля); I have no words to express my gratitude. (У мене немає слів, щоб висловити мою подяку); I can’t find words to express my thanks (Я не можу знайти слів, щоб висловити мою подяку). Офіційні промови подяки можна віднести до епідейктичних, урочистих промов, коли слухач — простий глядач. Мета епідейктичної мови — це похвала. Епідейктична мова — це заклик до почуттів людей через звернення до вічних етичних законів і норм, добра і зла, це урочиста промова на ювілеях та інших урочистих актах, у дружньому колі, тому головною метою оратора — це побажання наснаги.

Отже, в англомовному суспільстві між освідченими людьми спілкування ведеться на трьох рівнях ввічливості — офіційному, нейтральному і фамільярності. На офіційному рівні ввічливості ведеться ввічливе спілкування в офіційній обстановці, коли переважне значення має ні вік, стать або особисті достоїнства, а соціальне становище співрозмовників і займані ними посади.

Офіційний рівень ввічливості є нормою в установах, організаціях, ділових колах, у сфері освіти, охорони здоров’я, обслуговування і т.п. Соціальна обумовленість вчинків, справ та намірів співрозмовників виражається в стилі їх мовної поведінки, яке оформляється інакше, ніж мовна поведінка в домашній обстановці, приятельському колі або при випадковому спілкуванні з незнайомою людиною. Відхилення від офіційного рівня ввічливості в офіційній обстановці сприймається як явну неповагу до співрозмовника і може привести співрозмовників до конфлікту і навіть розриву їх офіційних відносин. Тому треба чітко дотримуватися офіційного рівня ввічливості там, де він необхідний і передбачений етикетом.

На нейтральному рівні ввічливості здійснюється ввічливе спілкування між незнайомими людьми, а також між тими знайомими людьми, які не перебувають в офіційних або фамільярний відносинах.

Фамільярний рівень ввічливості характерний для спілкування в родинному і родинному колі, а також між друзями і приятелями [3, с.43 — 46].

Висновок

Етикет спілкування в англійській мові — це сукупність спеціальних слів і висловів (кліше), які надають ввічливу форму в англійській мові, а також правила, згідно з якими ці слова і вирази вживаються на практиці в різних ситуаціях спілкування.

Англійський етикет спілкування важливий не тільки для самих англійців, але і для всіх тих, хто вивчає англійську мову. Англійський етикет спілкування своєрідний і має власні правила і норми, які деколи істотно відрізняються від правил і норм, наприклад, українського етикету спілкування. Це призводить до того, що, наприклад, дуже освідчений українець може здатися неввічливим серед англійців, якщо він, спілкуючись з ними англійською, не володіє англійським етикетом спілкування, не має достатніх знань щодо використання уніфікованих кліше в стандартних етикетних ситуаціях.

Отже, англійський етикет спілкування має велике практичне значення і з цієї причини заслуговує спеціального і уважного вивчення, і постійного вдосконалення. В англомовному суспільстві між культурними людьми спілкування ведеться на трьох рівнях ввічливості — офіційному, нейтральному і фамільярності. Кожному рівню ввічливості відповідає свій власний стиль мовлення і тому всі ввічливі слова і вирази можуть бути класифіковані по стилістичному ознакою і, відповідно, віднесені до офіційного, нейтрального і фамільярного стилям мови [3, с.43 — 46].

Відповідно до поставлених завдань, у роботі на основі наукової літератури проаналізовано та виявлено основні особливості етикету спілкування англійської лінгвокультури; досліджено специфіку англійського етикету спілкування; та окреслено особливості формул мовленнєвого етикету сучасної англійської мови.

З лінгвокраїнознавчої точки зору, у звязку зі тенденцією до зміни деяких правил та форм етикету спілкування, необхідно постійно вивчати і визначати його основні особливості. Перспективою подальшого дослідження вважаємо детальніше дослідження особливостей уніфікованих кліше в стандартних ситуаціях спілкування через призму лінгвокраїнознавства.

Список використаних джерел

1. Бусел В.Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови. — Київ, Ірпінь.: Перун, 2005. — 1728 с.

. Верещагин Е.М., Костомаров В. Г, Лингвострановедческая теория слова. — М.: МГУ, 2003. — 320 с.

. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура. — М.: МГУ, 2001. — 348 с.

. Кановская М.Б. Енциклопедія етикету. — АСТ, 2007. — 480 с.

. Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. — Волгоград: Перемена, 2002. — 477 с.

. Колесніков М.П. Естетика: Навч. посіб. / Колесніков М.П., Колеснікова О.В., Лозовой В.О. та ін.; За ред. Лозового В.О. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 208 с.

. Краткий психологический словарь/ [ред. сост. Л.А. Карпенко; под общей редакцией Петровского А.В. и Ярошевского М. Г.] — Ростов-на — Дону: Феникс, 1999. — 512 с.

. Леонов Н.И. Психология делового общения. — Издательство: Модэк, МПСИ, 2005. — 256 с.

. Малахов В.А. Етика: Курс лекцій: Навч. посібник. — К.: Либідь, 1996. — 304 c.

. Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни "Українська мова (за професійним спрямуванням) / упоряд. Копиленко А.Я., Ляшук Н.А. — Севастополь: видавництво СевНТУ, 2011. — 64 с.

. Мирзоян А.П. Мир этикета: Урал Л.Т.Д., 2001. — 327 с.

. Плющ Н.П. Формули ввічливості в системі українського мовного етикету // Українська мова і сучасність. — К.: 1991. — 92 с.

. Резніченко В.І. Довідник-практикум офіційного, дипломатичного, ділового протоколу та етикету / Київська міська держ. адміністрація. — К.: УНВЦ "Рідна мова", 2003. — 480с.

. Тофтул М.Г. Етика: Навчальний посібник/ Тофтул М. Г.; Ред. Лебедєва-Гулей О.З. — К.: Видавничий центр "Академія", 2005. — 414 с.

. Стернин И.А. Русские: коммуникативное поведение: учебное пособие. / Стернин И.А., Прохоров Ю.Е. — Флинта; Наука, 2011. — 327 с.

. Українська мова (за професійним спрямуванням) [Електронний ресурс] / — Освіта, 2010 — 118 с. — Режим доступу: #»justify»>. Фабіан М.П. Етикетна семантика в лексичних системах української, англійської та угорської мови: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. техн. наук: спец.10.02.04. "Германська філологія" / Фабіан М.П. — К., 1998. — 32 с.

. Формановская Н.И. Культура общения и речевой этикет. — Икар, 2005. — 233 с.

. Цивьян Т.В. Модель мира и ее лингвистические основы. — М.: КомКнига, 2006. — 280 с.

. Чайка Г.Л. Етикет ділового спілкування. Чайка Г.Л., Лукашевич М.П., Осечинська І.Б. — 2-ге вид., сте-реотип. — К.: МАУП, 2003. — 208 с.

. Шеломенцев В.М. Етикет і сучасна культура спілкування: Навчальний посібник. — К.: Лібра, 2003. — 416 с.