Прислів’я та приказки у перській мові

Прислів’я та приказки у перській мові

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

Кафедра східних мов

Курсова робота

"Прислівя та приказки у перській мові

Харків 2010

Зміст

Вступ

1. Прислівя і приказки як складова частина фразеології

§1. Основні методи досліджень фразеологічних одиниць

§2. Прислів’я і приказки як жанр усної народної творчості

§3. Проблеми дефініції прислів’їв і приказок

§4. Класифікація фразеологічних одиниць

§5. Паремії — приказки та прислів’я в українській та перській мовах

§6. Способи відтворення паремій з перської мови на українську та порівняння лексичних одиниць при відтворенні

§7. Аналіз прислівїв та приказок за компонентами

§ 8. Класифікація прислівїв та приказок за структурою

§9. Аналіз прислівїв та приказок за конотативними особливостями

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Фразеологія як наука виникла лише на початку 20 століття. На сьогоднішній день нез’ясованими залишаються питання про статус фразеології, хто є основоположником даної дисципліни та велика кількість проблем з теорії даної науки. До нерозв’язаних питань належать невизначеність терміну фразеологічної одиниці та предмету фразеології. Нез’ясованою залишається теорія еквівалентності, проблема словотворчих компонентів та інші. Науковий пошук у цих напрямках продовжується. Досить плідними є дослідження вітчизняних (зокрема російських та українських) мовознавців. Розробкою питань теорії фразеології займалися В.В. Виноградов, [9, 8]; Л.А. Булаховський [6], В.Л. Архангельський, В.М. Мокієнко [19], В.П. Жуков, О.М. Мелерович, В.Г. Гак, Л.Г. Скрипник, М.Ф. Алефіренко, [3] Л.Г. Авксентьєв, [1] М.Т. Демський. Такі лінгвісти як О.І. Смирницький, О.В. Кунін, [15,16] Н.М. Амосова [5], А.І. Альохіна досліджували фразеологію англійської мови. Серед західних мовознавців слід відзначити Ш. Баллі та Л.П. Сміта. [25]

Проблема паремій, зокрема історія виникнення й походження прислів’їв та приказок, їх функціонування та класифікація здавна привертали увагу дослідників. Зацікавленість цим жанром усної народної творчості зумовлена сучасним станом лінгвістики. Дослідженням паремій, з’ясуванням їх історії та значення, займалося багато дослідників різних країн. Але на сучасному етапі розвитку пареміології, яка розглядається в усіх дослідницьких роботах видатних лінгвістів, як частина фразеології (тобто паремія — фразеологічна одиниця) спостерігається пасивність що до розгляду цих проблем.

Протягом довгого періоду часу фразеологію вважали одним із розділів лексикології. Очевидно, основою для цього послужила розроблена Ш. Баллі теза про еквівалентність фразеологізму слову, а слово — основний об’єкт лексикології.В. В. Виноградов зазначає, що в системі лінгвістичних дисциплін фразеологія іноді зовсім не знаходить собі місця, але найчастіше вона розміщується поряд із лексикологією чи є її частиною. Проте, із часом підхід до фразеології став змінюватись. Деякі вчені висловлюють думку, що фразеологія склалася як окрема мовна галузь. Так вважають О.В. Кунін, М.М. Копиленко, Редін П.О. [22] та інші

Одне зі спірних питань фразеології стосується її об’єкту. Окреслити чітко коло питань фразеології досить важко. Виділяються різні підходи вчених. Одні вважають, що фразеологи повинні вивчати тільки словосполучення. Інші розширюють сферу фразеології за рахунок прислів’їв, приказок, крилатих висловів, афоризмів та інших мовленнєвих утворень.В. В. Виноградов, І.В. Арнольд та інші вчені стверджують, що лексичні компоненти прислів’я та — сталі; а значення прислів’я традиційне й переважно переносне; вони вводяться в мовлення готовими.

Н.Н. Амосова вважає, що доти, поки фразеологічної одиниці не стануть частинами інших речень, було б помилкою включати їх у систему мови, оскільки вони є окремими самостійними одиницями спілкування [5].

Виникнувши на зорі зародження мови й культури, прислівя і приказки стали невідємною частиною народного побуту, його словесності.

Джерелами прислівїв було реальне життя і побут людей, творчість мас-уривки пісень, легенд, переказів, анекдотів, літературні та філософські афоризми, вірування в прикмети, що виникли на основі спостережень над силами природи.

Джерела, що живлять прислівя, постійно розширюються. Жанр поступово збагачувався афористичними уламками народних казок, притч, анекдотів, бувальщин, оповідань, легенд, загадок, пісень. Стали посилено живити прислівя писемні художні твори та філософські трактати, де істини часто висловлювались у формі афоризмів. Але найчастіше прислівя зароджувалися в усному спілкуванні певного середовища, відображаючи спочатку якісь конкретні події, сфери людської поведінки, риси характеру, стосунки.

Темою даної курсової роботи є "Прислівя та приказки в перській мові".

Мета курсової роботи: дослідити прислів’я та приказки (паремії), проаналізувати вибрані із словника лексичні одиниці зі значенням назв частин тіла.

Завдання дослідження цієї курсової роботи такі:

) визначити яку роль у фразеології грає наука паремологія (наука про прислів’я та приказки);

) вибрати та проаналізувати за структурою та компонентами лексичні одиниці, що виявляють собою частини тіла;

) розробити методологічні рекомендації за використанням паремій на уроках перської мови;

Обєктом курсової роботи є: характер ситуації та тип паремії в перській мові, а саме такі, що мають у своєму складі частину тіла [16].

Предметом дослідження даної курсової роботи прислів’я та приказки перської мови.

Теоретична значущість роботи полягає в комплексному аналізі прислів’їв та приказок у перській мові.

Практична значущість дослідження даної курсової роботи полягає в тому, що отриманні результати можна використовувати в процесі викладання курсу лексикології сучасної перської мови та під час проведення спецкурсів і спецсемінарів з тем паремологія, також отриманні знання можна використовувати у перекладацькій діяльності.

Знання і розуміння прислівїв, приказок та висловів відомих людей свідчить про інтелект, всебічний розвиток особистості. Одже, вивчення і використання іншомовних прислівїв, приказок та виразів, на нашу думку, є актуальною темою сьогодення.

Матеріалом для дослідження послужили фразеологічні одиниці — перські прислівя та приказки, вибрані з Персько-російського словника (у 2тт) під ред. Ю.А. Рубінчик. М., 1985р. [26] та Російсько-перського словника І.К. Овчинніков, Г.А. Фуругян і Ш.М. Баді. Під ред. . Алі Асадулаєва і Л.С. Пейсикова.М., Енциклопедія, 1956р.

Структура курсової роботи містить такі частини як: вступ, три частини, висновки, список використаної літератури, який містить у собі тридцять джерел.

перська мова приказка український

1. Прислівя і приказки як складова частина фразеології

§1. Основні методи досліджень фразеологічних одиниць

Предмет фразеології — це сполучення слів, що не утворюються спонтанно у мовленні. А входять у нього як готові блоки з певними значеннями. Часто значення фразеологізму не зводиться до суми значень слів, що входять у нього. Фразеологізмам властива метафоричність та образність, вони можуть належати до стилістично забарвленої лексики (розмовної, чи навпаки, книжної). Дослідження цього розділу лексичної системи доводить що, як і слова, вони можуть входити до синонімічних рядів, можуть мати антоніми та можуть мати варіанти (поруч із фразеологізмами жорстокої структури є й такі, що мають змінний компонент — тобто алоформу фразеологізму). Визначення фразеологізму як структури, семантично цілісної, відтворюваної у готовому вигляді у мовленні і ідіоматичної, є загальноприйнятим. Однак у теоретичних дослідженнях і української, і перської лексики часто обмежується чи розширюється визначуване поняття ще певними умовами.

Фразеологія має свої специфічні завдання:

1) вивчення особливостей структури фразеологічних одиниць і механізму витворення семантичної цілісності в сполученнях слів;

) визначення причин їх фразеологізації;

) дослідження взаємовідносин фразеологічних зворотів з іншими

лінгвістичними одиницями — словом, словосполученням, реченням;

) з’ясування історико-етимологічної основи фразеологічних одиниць,

внутрішня форма яких утрачена;

) вивчення законів розвитку фразеологічного складу;

) вироблення наукової системи опрацювання різнотипних фразеологічних структур у загальномовних та спеціальних словниках тощо.

Отже, фразеологія вивчає фразеологічну систему мови в її сучасному стані та в історичному розвитку. Фразеологія, як і будь-яка інша дисципліна, володіє певними методами досліджень. Основні з них такі:

1. Метод семантичної ідентифікації.

Цей метод використав Ш. Баллі для визначення стійкого сполучення. Метод полягає у виділенні загальної ознаки, що дає змогу (або не дає такої) замінити зворот певним словом-ідентифікатором (ідентифікатор — це, передусім, логічний еквівалент, який служить лише засобом опису явища й не є фактом мови): бути як сардина в банці (бути переповненим), бігти зломивши голову (поспішати або бути заклопотаним).

2. Контекстологічний метод.

Він був опрацьований Н.Н. Амосовою, яка вважає, що фразеологізми слід вивчати синхронно, а при виборі методу необхідно виходити зі специфіки конкретної мови [5]. Ознакою фразеологізму Амосова висуває контекстуальну взаємодію слів у їх сполученнях у залежності від типу контексту — змінного, де вказівний мінімум має більшу або меншу кількість варіацій у межах одного семантичного оточення, чи постійного, під яким розуміється фіксоване сполучення слів, де варіації компонентів виключені, або максимально обмежені.

3. Метод оточення.

За допомогою цього метода структуру фразеологізму можна визначити як систему зв’язків між словосполученням та елементами контекстного оточення, що із цією фразеологічною одиницею пов’язані.

4. Метод фразеологічної ідентифікації.

Від методу семантичної ідентифікації він відрізняється тим, що не прирівнюється до слова, як це робив Ш. Баллі. Теорія еквівалентності фразеологізму слову замінюється теорією співвіднесеності зі словами. Автор методу — О.В. Кунін.

Багато з відомих лінгвістів розглядають фразеологію загалом, її частини: ідіоми, крилаті вислови, прислів’я, приказки

Тож фразеологізм — це стійкі сполучення слів, що не утворюються спонтанно у мовленні, а входять у нього як готові блоки з певними значеннями. [30]

Крім цих у літературі розглядаються також методи: варіаційний, комплексний, фразеологічної аплікації, монемний, семантичного диференціала, машинного перекладу та інші.

Крилаті слова — це стійкі афористичні вирази, що мають фольклорне, частіше літературне походження. Це слова відомих осіб у критичних чи типових ситуаціях; вони часто перекладаються дослівно і мають у багатьох мовах прямі еквіваленти. Велику групу становлять слова і вирази, взяті з біблії — біблеїзми. [26]

§2. Прислів’я і приказки як жанр усної народної творчості

Прислів’я і приказки — надійний щит, який захищає усіх нас від різних збочень, помилок, промахів. Прийми, читачу, їх, як добру, живильну, рятувальну силу, як дорогоцінний народний скарб, і стануть твоїми вірними друзями, порадниками. Вони добрі і мудрі.

Про прислів’я й приказки нашого народу протягом століть написано чимало праць, висловлено багато цікавих думок і припущень.

Справжній науковий підхід до їхнього студіювання здійснив учений зі світовим ім’ям О.О. Потебня. "Мова — не тільки матеріал поезії, як мармур — скульптури, але й сама поезія, — писав він, — а тим часом поезія в ній неможлива, якщо забути наочне значення слова." [17].

Прислів’я — це стислий, влучний, образний, здебільшого народний вислів, який стосується характеристики різноманітних явищ життя. їх уживають у мові для розкриття явищ життя й побуту, різних типових життєвих обставин і ситуацій. Це, як правило, завершені, логічно вмотивовані, двочленні, зримовані речення, наприклад: "Життя прожити — не поле перейти"; "Не святі горшки ліплять"; "Кулик знає, куди чайка літає"; "Коли вже за що взявся — веди до краю"; "Як спить, так не їсть, а як їсть, то не дрімає".

Прислів’ям властиві глибокий зміст і досконала форма. Музично-словесна гармонія, притаманні їм інші художні властивості підсилюють духовні переживання людини, сприяють формуванню емоційно-експресивних процесів — соціальних, інтелектуальних, естетичних.

Зміст її, на відміну від прислів’я, не має звичайно повчального характеру, їй властива синтаксична незавершеність; часто-густо це вкорочене прислів’я, наприклад: "як сніг на голову"; "вивести на чисту воду"; "сам собі на думці", "серцю не накажеш".

Приказка є влучним образним народним висловом, який виражає думку часткового характеру.

§3. Проблеми дефініції прислів’їв і приказок

Прислів’я і приказки — широко поширений жанр усної народної творчості. [16] Невідомо час виникнення прислів’їв і приказок, але незаперечно одне: і прислів’я, і приказки виникли у віддаленій старовині, з тієї пори супроводять народу на всьому протязі його історії. Заслуговують уваги ті виразні засоби, за допомогою яких досягається стійкість або легкість для запам’ятовування прислів’їв і приказок. Один з таких засобів — це точна або ассонансна рима.

Проста збалансована форма прислів’їв і приказок є найбільш часто вживаним прийомом.

Стислість є істотним аспектом висловів, що запам’ятовуються. Лише дуже небагато прислів’їв і приказки багатослівні, більшість з них містить не більше п’яти слів.

Приказкою вважається стійка пропозиція такої ж структури, як і прислів’я, але така, що позбавлена дидактичного змісту.

Прислівя поділяються на давні та нові, на загальні та окремі, загальні ж та місцеві, історичні, політичні, юридичні та ін.

Прислів’ями і приказками слід вважати ті вислови, які користуються суспільною популярністю. Звідси витікає, що звичайно це — старовинні вислови, оскільки за короткий строк вони не могли б стати частиною суспільної свідомості. Звичайно, бувають виключення, і деякі прислів’я і приказки уриваються в народну свідомість з незвичайною швидкістю. [23]

Іноді дуже важко відрізнити прислів’я від приказки або провести чітку грань між цими жанрами. Приказка граничить з прислів’ям, і у разі приєднання до неї одного слова або зміни порядку слів приказка стає прислів’ям.

Тож, не дивлячись на розбіжності серед лінгвістів стосовно визначення прислів’я та приказки (деякі вважають, що приказкою називається короткий образний вислів, що відрізняється від прислів’я незавершеністю висновку. Інші вважають, що головна відмінність прислів’я від приказки убачається в тому, що прислів’я виражає загальну думку, а приказка — думка часткового характеру. На думку цих лінгвістів, не тільки прислів’я, але і приказки можуть мати форму закінченої пропозиції) у своєму дослідженні ми притримуємось думки лінгвістів, що вважають, що і приказки мають форму закінченої пропозиції, відповідно граничать між собою, та іноді майже не відрізняються.

Таким чином, прислівя та приказки є енциклопедією народного життя. Вони не тільки відображають різні обєкти діяльності людей, а й дають оцінку, живуть разом з народом його турботами й болями, радіють його успіхам, палко захищають і стверджують добро, нещадно карають зло. У прислівях та приказках відтворені всі сторони людського життя: побут, родинна, потреби, звички та народні погляди на природу. В данній роботі будуть проаналізовані ідейно-тематичні групи прислівїв та приказок: зі значенням частин тіла (голова, очі, руки, серце, шлунок, шкіра, розум, ноги, ніс, вуста).

§4. Класифікація фразеологічних одиниць

Існують різні підходи щодо принципів класифікації фразеологізмів: структурно-семантичний, граматичний, функціонально-стилістичний.

П.Г. Єрченко, наприклад, класифікує фразеологізми за смисловою та порівнювальною функцією компонента на фразеологічні одиниці (ФО) ФО з нормативним смислом, проміжні ФО, ФО з ідіоматичним смислом та ілюстративні. [12]

У О.В. Куніна знаходимо розподіл фразем у відповідності з трьома розділами, на які автор поділяє фразеологію: власне ФО, або ідіоми, ідіофразеоматизми та фразеологізми неідіоматичного характеру, але з ускладненим значенням ("остання крапля" від прислів’я "Остання крапля переповнює чашу терпіння"). Цей розподіл ґрунтується на різних типах значення фразеологізмів: від більш ускладнених до менш ускладнених. [15]

Та все ж таки, як правило, при класифікації фразеологізмів учені нашої країни використовують запропоновану ще в 1977 році російським академіком В.В. Виноградовим [9] систему виділення з-посеред фразеологічних одиниць трьох основних класів за ознакою їх умотивованості чи то збереження словами-компонентами в тій чи іншій мірі значень цих слів. За звичай поділяються:

1. Фразеологічні зрощення — немотивовані одиниці, значення яких нібито зовсім не виводиться зі значень компонентів. Звичайно приводяться приклади таких сполучень, що або мають у своєму складі слово-архаїзм, відсутнє в активному словнику мовця, або метафоричність виразу настільки відсунула значення слова у складі фразеологізму від основного, що він уже ніяк не асоціюється з певною денотативною семантикою слів-компонентів. Такі фразеологізми у реченні виступають своєрідним синтаксичним монолітом, не допускають ніякої реструктуризації чи вкраплень у вигляді додаткових означень чи уточнень.

Наприклад:

Як більмо на очах — бути зайвим, заважати;

Мороз по шкірі пробирає — бути враженим;

Кусати собі лікті — дуже шкодувати за чимось.

2. Фразеологічні сполучення — це такі, один з компонентів якого є зв’язним, а інший зберігає своє денотативне значення і легко дешифрується. До таких сполучень часто входять слова що мають обмежену валентність. Кількість фразеологічних сполучень у такому розумінні надзвичайно велика; сюди звичайно відносять дієслівно-іменні перифрази простих дієслів, прикметникові сполучення з постійним епітетом, прийменникові групи з усталеним порядком слів у функції прислівника чи прикметника. Наприклад:

) "Вушка на макушці" (прик.);

) "Шкіра та кістки" (прик.);

) "Ніс витягне — хвіст підіжме, хвіст витягне — ніс підіжме" (присл.);

) "Або грудь у хрестах, або голова у кустах. ";

) "Ні в брів, а в око";

) "З ока на око".

) "Що в лоб, що по лбу";

3. Фразеологічні єдності — це такі фразеологізми, що є семантично неподільними, але загальне значення мовцями, все ж таки, сприймається як мотивоване, асоціації. Наприклад:

) "На чужий каравай рота не зазіхай, а раніше вставай та свій затівай";

) "Кінь на чотирьох ногах, та й він спотикається";

) "Засмучувати друзів — грати на задоволення ворогам!";

) "Уста без посмішки — лише додаток до обличчя" (присл.);

) "Серце без кохання, наче скрипка без струн!";

) "Сивина в голову, а біс в ребро"

) "Втирати кому-небудь в голову виноградний сік"

Невисоким ступенем ідіоматичності характеризуються парні сполучення слів будь-якої частини мови, компоненти яких є або синонімами чи антонімами, або словами спорідненими за значенням у якомусь іншому сенсі. Експресивні та емфатичні, вони зустрічаються як в перській, так і в українській мовах, хоча ступінь мотивованості може бути різним. [6]

Для порівняльного дослідження фразеологічної системи мови проблема мотивованості все ж не настільки важлива, щоб порівнювати фразеологічні одиниці у двох мовах за цією ознакою, тим більше що у реальному мовленні фразеологізми виявляються не настільки непорушними і можуть піддаватися перерозкладу та семантичному оновленню, особливо у художній літературі.

В перській мові широко відомі такі сполучення дієслова, що служать для вираження однократної дії. Можна сказати, що такі структури характеризуються певним узагальненим значенням і іноді вони розглядаються як граматикалізовані структури, що слугують для вираження більш розчленовано основних граматичних значень. Цікаво, що такі структури в українській мові мають аналоги системно однослівними дієсловами.

О.В. Кунін виділяє декілька груп ФО на основі їх походження, однак ця класифікація у даного автора не є домінуючою:

) власне перські ФО;

) міжмовні запозичення, тобто ФО, які запозичені з іноземних мов шляхом того чи іншого виду перекладу;

) внутрішньомовні запозичення;

) ФО, що запозичені в іншомовній формі. [16]

Узагальненою класифікацією фразеологізмів за джерелом походження є розподіл В.М. Мокієнка [19] фразем на дві групи — природні та умовні. Перша група — фразеологізми, що виникають самостійно в різних мовах і відображають явища природи, тваринний та рослинний світ, фізичний та психічний стани людини, до другої належать сполучення, що обумовлені специфікою національного розвитку і відображають факти матеріальної та духовної культури того чи іншого народу.

Особливу увагу походженню фразеологізмів приділяє англійський фразеолог Л.П. Сміт. [25] Основним джерелом виникнення ідіом є життя та діяльність людей: "в своїй більшості образні та ідіоматичні вирази створювалися народом і тісно пов’язані з інтересами та повсякденними заняттями простого люду. Нові слова та ідіоматичні вирази є, як правило, результатом мовотворчості неграмотних людей; наші найкращі ідіоми, найбільш яскраві образні вирази виникли не в бібліотеках та вітальнях, а в майстерні, на кухні чи в льоху". Наприклад:

) "Втирати кому-небудь в голову виноградний сік"

) "Знявши голову, за волоссям не плачуть!" (прислівя).

Отже, англійський вчений виділяє ті сфери життя, звідки беруть початок ФО. Це різні галузі людської діяльності (вирази, притаманні носіям різних професій; ідіоми, пов’язані з сільським господарством, побутом, тваринним світом, спортом), предмети повсякденного вжитку. В особливий розряд ідіом Л.П. Сміт виокремлює такі, джерелом яких є людське тіло, і ще групу фразем, до складу яких входять так звані "фразеологічні дієслова" — словосполучення, які складаються з дієслів та прислівників чи прийменників. До того ж він виділяє запозичені ідіоми та біблійні.

Тож ми вияснили, що до фразеологічної системи обох мов відносимо і паремії (саме те, що найпильніше ми роздивимось у нашому дослідженні) — прислів’я та приказки, яким також властива відтворюваність і непряма номінація. Звичайно такі мовні утворення стоять у проміжному за мотивованістю єдності. Прислів’я та приказки (паремії) звичайно мають свою національну специфіку і відображають світобачення того чи іншого народу.

У ході дослідження даної курсової роботи ми зясували, що є такі підходи до виділення окремих груп (без особливої уваги до однорідності групи): структурний та семантичний.

Іменникові фразеологізми — це, як правило, такі, що мають у своєму складі ядерний іменник та виступають у реченні у функції іменника. А також ті, що не мають відповідних фразеологічних еквівалентів, передаються описово, хоча можливі і кальки. Наприклад:

. "Сивина в голову, а біс в ребро!";

2. "Серцю не накажеш!"

Прикметникові та прислівникові фразеологізми можуть мати в своєму складі як прикметники, так і інші частини мови, та виконують вони роль прикметника чи прислівника. [6] Наприклад:

. "Ділити шкуру неубитого ведмідя";

. "Говорити за очі" (прик.)

. "У семи няньок дитина без ока" (присл.).

Тож, ми визначили, що фразеологізм це стійкі сполучення слів, що не утворюються спонтанно у мовленні, а входять у нього як готові блоки з певними значеннями. До фразеологічних одиниць належать і комунікативні фразеологізми — паремії. Хоча вони не еквівалентні словам, їх відзначає характерна для інших фразеологізмів відтворюваність у мові в готовому вигляді, образність і те, що загальні їхні значення все-ж таки здебільшого не зводяться до значень їхніх компонентів. [20]

§5. Паремії — приказки та прислів’я в українській та перській мовах

Паремії перської та української мов можуть бути подібними за лексичним складом, комунікативним значенням та стилістичним забарвленням, та все ж значна частина перських, і українських прислів’їв мають свої особливості, і відповідник у порівнюваній мові часто буває тільки приблизним. При порівнянні паремій характерним є визначення спільного асоціативного значення, аналогічність ситуації, у якій доречним є вживання прислів’я.

Так, однією з характерних рис українських прислів’їв є те, що значна кількість повчальних елементів мають іронічний характер.

Прислів’я та приказки можуть (і часто стають) джерелом фразеологізмів дієслівної чи іменної структури, у мовленні вони можуть вживатися вже як окремі дієслівні чи іменні фрази.

У мовленні часто вживаються лише фрагменти прислів’їв, створюючи ефект алюзії — адже такі одиниці зазвичай добре асоціюються не просто з прислів’ям, а і з тією ситуацією, тим прагматичним значенням, яке воно має у повному вигляді. Оновлення (осучаснення) прислів’я чи простого фразеологізму, прив’язка його до будь-якої конкретної ситуації робить його більш експресивним [27].

§6. Способи відтворення паремій з перської мови на українську та порівняння лексичних одиниць при відтворенні

Відтворення прислів’їв і приказок складає особливу перекладацьку проблему. На відміну від одиниць, фразеологізмів, еквівалентних слову, у прислів’їв і приказок образний зміст, тобто їх внутрішня форма, звичайно зберігає свою значущість. Носії мови не тільки знають сенс прислів’я і ситуації, в яких її слід вживати, але і сприймають образ, метафору, порівняння, що формує прислів’я. Звичайно, початкові реалії, пов’язані з виникненням прислів’я, забуваються. Але двоплановість прислів’їв зберігається. Їх прямий сенс і сенс іносказання співіснують. Сенс вільного поєднання, що лежить в основі прислів’я, і її зміст іносказання актуалізується в мові. Тому перекладачу важливо передати обидва ці компоненти: і сенс прислів’я, і її метафоричний зміст. [18]. Звичайно використовуються слідуючи способи відтворення прислів’їв та приказок:

1. Повною відповідністю (еквівалентом) прислів’я, коли в мові перекладу є прислів’я, рівнозначне по сенсу, функції і стилістичним характеристикам прислів’ю оригіналу і співпадає з нею повністю або в основі своєї по образному змісту. Іншими словами, метафора, поміщена в прислів’ях, повинна спиратися на ідентичні образи. Наприклад:

) Покласти голову у полі. (Зв’язок із смертю) Значення: загинути, вмерти.

2) Приніс голову. Значення: виконав важливу справу;

·приносити голову (зізнатися у своїй неправоті),

·вважати себе винуватим;

Як ми бачимо у цьому способі відтворення прислів’їв та приказок не втрачається лексична образність. Якщо це риба в українській мові, то вона й залишається рибою і в англійській мові, так само як і вовк і кінь. Порушена тільки структура речення, що й являється розбіжністю зі способом відтворення за допомогою калькування.

Повні еквіваленти часто зустрічаються у так званих інтернаціональних прислів’ях і крилатих виразах, висхідних до біблейських і міфологічних джерел.

2. Частковою відповідністю прислів’я, коли прислів’я мови перекладу еквівалентне прислів’ю оригіналу по сенсу, функції і стилістичному забарвленню, але розрізняється своїм образним змістом. Наприклад:

·Голова розумна. Значення:

.світла голова (людина, яка добре розуміється у своїй праці та виконує її належним чином);

2.розумний; ( людина, яка ясно та логічно мислить );

Розібравши цей спосіб відтворення можна зазначити, що тут втрачається лексична відповідність. Прислів’я мови перекладу еквівалентне прислів’ю оригіналу по сенсу, функції і стилістичному забарвленню, та втрачає образну відповідність.

3. При передачі прислів’їв нерідко використовується прийом калькування. Він відрізняється від описуваного в пункті 4 способу перекладу тільки тим, що калька не піддається ніякій персональній ритмічній і метафоричній організації. Прислів’я відтворюється майже дослівно, і сам контекст підказує, що читач має справу із стійким оборотом, відтворним по оригіналу. Іноді навіть в самому авторському тексті є ввідні пояснення, що вказують на фразеологізм: "як говорить прислів’я", "як завжди говорять", "всім відомо, що" і т.п. [1]

Спосіб калькування зберігає усі образні лексеми в їх початковій формі, у формі мови оригіналу.

4. До відповідностей, "псевдоприслів’їв" вдаються, коли перекладач вважає недоцільним використовувати наявні в мові відповідності або коли в ньому взагалі немає повного або часткового еквівалента прислів’я. В цьому випадку перекладач "винаходить" прислів’я, відтворюючи без модифікацій або з деякими змінами образний зміст оригінального прислів’я і, звичайно, зберігаючи її сенс. При створенні такого "псевдоприслів’я" використовуються образні і звуко-ритмічні засоби. Словосполучення стилізується під прислів’я. У читача повинне скластися враження, що створене прислів’я існує в мові перекладу або що це іноземне прислів’я, відтворене засобами рідної мови із збереженням ознак прислів’їв, і їх характеристик. Відповідність, "псевдоприслів’я", — завжди результат творчого відтворення речення мови оригіналу. Наприклад:

·"Знищувати голову будь — кого." (втомлювати своїми балачками ).

5. Ще один спосіб відтворення паремій — це переказ фразеологізму, тобто описовий спосіб відтворення. Наприклад:

) Группа російських фразеологізмів із компонентом голова, які не мають відповідних у перській мові. Російська фразеологія: "Бедовая голова",

Значення: смілива, відчайдушна людина (характер);

2) Группа перських фразеологізмів, які не мають відповідних в російській мові. Перська фразеологія

·Значення: бути слухняним, виконавчим, ввічливим та любязним; (характер).

Відсутність необхідних відповідностей і неможливість дослівного калькування впливають на вибір цього способу відтворення. Він зводиться до тлумачення, пояснення прислів’я, яке в перевідному тексті практично перестає існувати як самостійна мовна одиниця і немов розчиняється в контексті. При такому способі перекладу неминучі стилістичні і інформаційні втрати.

При такому способі відтворення паремій лексичний фон зазвичай частково зберігається. Образна лексика, звичайно, порушується. Та взагалі при такому способі відтворення перекладач має превілегію обирати чи залишити образну лексику оригіналу, чи змінити.

Отже, існує декілька способів відтворення прислів’їв та приказок з однієї мови на іншу. В першому та третьому способі лексична образність прислів’їв та приказок зберігається, в інших не зберігається.

§7. Аналіз прислівїв та приказок за компонентами

Аналіз прислівїв та приказок за означеним словом

У фразо-створенні велику роль відіграє фактор людини. Із вибраних нами прислівїв та приказок ми розподілили фразеологічні одиниці за означеним словом: голова, око, серце, ніс, рука, язик, губи,, вухо, нога, зуби, шкіра, пальці, плече та шлунок. Голова є найголовнішою частиною усього тіла. Чому? Перша причина: голова — вмістище мозку, який господарює над усім тілом. Друга причина: голова — місце розуму, памяті, мислення. Треття причина: в голові знаходяться чотири почуття із пяти (нюх, смак, зір, слух). Четверта причина: голова розкриває цінності людини. Понятяя голова у багатьох культурах повязано з поняттям вічності, яке, у свою чергу, відноситься до поняття життєвої сили та молодості.

То ж ми винайшли, що найбільша кількість із них є із компонентом "голова". Адже саме її значення найяскравіше і найточніше характеризує людину як особистість, її здібності та вчинки.

) "Була б голова, а шапка знайдеться!"

) "Велика голова — ознака розуму!" (приказка)

) "Втирати кому-небудь в голову виноградний сік"

) "Голова — вон, а язик не зупиняється".

) "Голова — вон, а язик не зупиняється".

) "Голова на шляху".

) "Головой поступитися, а шлунком — ні!"

) "Голову втратити, але слова свого не порушити!"

) "Загубити голову".

) "Занурятись с головою у роботу" (присл.)

) "Звалитися, як сніг на голову. "

) Знищити голову кого-небудь. "

) "Знявши голову, за волоссям не плачуть!" (прислівя)

) "Його голова лишилася без шапки".

) "Краска кинулась йому до обличчя"

) "Ламати над чимось голову"

) "Не вязатися у голові".

) "Не лізе в голову"

) "Повинную голову и меч не сечет!"

) "Покласти голову у полі".

) "Поспішати, зломивши голову. "

) "Приніс голову".

) "Ризикувати головою, але не видавати таємниці. "

) "Ризикувати життям, але не видавати таємниці. "

) "Розумна голова".

) "Сивина в голову, а біс в ребро!"

) "Сивина в голову, а біс в ребро"

) "У нього туман в голові" (прик.)

) "У нього рильце в пушку".

) "Що в лоб, що по лбу".

) "Язик голову береже!"

Фразеологічні одиниці із компонентом "око":

1) "Водити очима".

) "Говорити за очі" (прик.).

) "Кидатися в очі"

) "З ока на око".

) "Не встигти і оком моргнути".

) "Не повірити своїм очам".

) "Правда очі колить!"

) "Робити великі, круглі очі".

) "У нього очі на мокрому місці".

) "У страха очі великі".

) "У чужому оці сук бачить, а у своєму дерево не помічає".

) "Як більмо на очах".

Фразеологічні одиниці із компонентом "серце":

1) "Засмучувати друзів — грати на задоволення ворогам!".

) "Колір обличчя розповідає про тайни серця".

) "Моє серце кровю обливається".

) "Робити будь-що скріпивши серце".

) "Серце без кохання, наче скрипка без струн!"

6) "Серце до серця знайде шлях".

) "Серце кровю обливається".

) "Серцю не накажеш!"

) "У ньго серце впало" (прик.).

) "У ньго серце як камінь" (прик.).

Фразеологічні одиниці із компонентом "ніс":

1) "Вішати ніс".

) "Водити будь кого за ніс".

) "Залишитися з носом".

) "Клювати носом".

) "Ніс витягне — хвіст підіжме, хвіст витягне — ніс підіжме" (прик.).

) "Не бачить далі свого носа" (присл.).

) "Не сунь носа не в свою справу" (присл.).

) "Тримати ніс за вітром.

Фразеологічні одиниці із компонентом "рука":

1) "Бути іграшкою в чужих руках".

) "Він не чистий на руку".

) "Дай йому палець, він і всю руку відкусить".

) "Краще синиця в руках, ніж журавель у небі".

) "Нагріти руки".

) "Тримати себе в руках".

) "У мене робота із рук валиться".

Фразеологічні одиниці із компонентом "язик":

1) "Тримати язик за зубами".

) "Триматися на язику".

) "У мене з язика зірвалося".

) "У ньго що думці те й на язику" (присл.).

) "У цієї людини язик чухається" (присл.).

) "Язик голову береже!".

Фразеологічні одиниці із компонентом "губи":

1) "Вустами дитини істина говорить".

) "Кусати губи".

) "Набрати воду в рот".

) "На чужий каравай рота не зазіхай, а раніше вставай та свій затівай".

) "Уста без посмішки — лише додаток до обличчя" (присл.).

Фразеологічні одиниці із компонентом "вухо"

1) "Вушка на макушці" (прик.).

) "Вуха вянуть" (прик.).

) "Стіни також мають вуха".

) "Тримати ухо востро".

Фразеологічні одиниці із компонентом "нога":

1) "Поклонятися в ніжки".

) "Кінь на чотирьох ногах, та й він спотикається".

) "У брехні ніжки короткі" (прик.).

Фразеологічні одиниці із компонентом "шкіра":

1) "Ділити шкуру неубитого ведмідя".

) "Мороз по шкірі пробирає".

) "Шкіра та кістки" (прик.).

Фразеологічні одиниці із компонентом "зуби":

1) "Процежувати слова крізь зуби".

) "Розмовляти крізь зуби" (прик.).

) "Тримати язик за зубами".

Фразеологічні одиниці із компонентом "палець":

1) "Дай йому палець, він і всю руку відкусить".

) "У ньго просо крізь пальці не проскочить" (присл.).

Фразеологічні одиниці із компонентом "плече":

1) "Мені все по плече".

) "Як гора з пліч звалилася".

Фразеологічні одиниці із компонентом "шлунок"

1) "Муки шлунку сильніші, ніж біль через втрату близьких".

§ 8. Класифікація прислівїв та приказок за структурою

Класифікація прислівїв та приказок з точки зору співвідношення окремих їх компонентів та їх цілісного значення за В.В. Віноградовим

Фразеологічні сполучення

1) "Бути іграшкою в чужих руках".

) "Він не чистий на руку".

) "Водити будь кого за ніс".

) "Втирати кому-небудь в голову виноградний сік"

) "Вуха вянуть" (прик.).

) "Голова — вон, а язик не зупиняється".

) "Голова на шляху".

) "Головою поступитися, а шлунком — ні!"

) "Голову втратити, але слова свого не порушити!"

) "Дай йому палець, він і всю руку відкусить".

) "Ділити шкуру неубитого ведмідя".

) "Засмучувати друзів — грати на задоволення ворогам!".

) "Залишитися з носом".

) "Занурятись с головою у роботу" (присл.)

) "Знищити голову кого-небудь. "

) "Його голова лишилася без шапки".

) "Колір обличчя розповідає про тайни серця".

) "Кусати губи".

) "Ламати над чимось голову"

) "Мороз по шкірі пробирає".

) "Моє серце кровю обливається".

) "На чужий каравай рота не зазіхай, а раніше вставай та свій затівай".

) "Ніс витягне — хвіст підіжме, хвіст витягне — ніс підіжме" (прик.).

) "Не бачить далі свого носа" (присл.).

) "Не встигти і оком моргнути".

) "Не вязатися у голові".

) "Не сунь носа не в свою справу" (присл.).

) "Покласти голову у полі".

) "Приніс голову".

) "Процежувати слова крізь зуби".

) "Робити великі, круглі очі".

) "Розмовляти крізь зуби" (прик.).

) "Розумна голова".

) "Ризикувати головою, але не видавати таємниці. "

) "Ризикувати життям, але не видавати таємниці. "

) "Стіни також мають вуха

) "Сивина в голову, а біс в ребро"

) Серце без кохання, наче скрипка без струн!"

39) "Серце до серця знайде шлях".

) "Серце кровю обливається".

) "Серцю не накажеш!"

) "Триматися на язику".

) "У брехні ніжки короткі" (прик.).

) "У мене з язика зірвалося".

) "У нього очі на мокрому місці".

) "У нього просо крізь пальці не проскочить" (присл.).

) "У нього серце впало" (прик.).

) "У нього серце як камінь" (прик.).

) "У нього туман в голові" (прик.)"

) "У нього що думці те й на язику" (присл.).

) "У страха очі великі".

) "У цієї людини язик чухається" (присл.). "

) "У чужому оці сук бачить, а у своєму дерево не помічає".

) "Язик голову береже!".

) "Як гора з пліч звалилася".

Фразеологічні зрощення

1) "Вішати ніс".

) "Втратити голову через шапку".

) "Говорити за очі" (прик.).

) Загубити голову.

) "З ока на око".

) "Кінь на чотирьох ногах, та й він спотикається".

) "Краще синиця в руках, ніж журавель у небі".

) "Мені все по плече".

) "Ні в брів, а в око".

) "Не лізе в голову"

) "Повинную голову и меч не сечет!"

) "Приходити на думку"

) "Робити будь-що скріпивши серце".

) "Сивина в голову, а біс в ребро!"

16) "Сивина в голову, а біс в ребро"

17) "Тримати ніс за вітром.

) "Уста без посмішки — лише додаток до обличчя" (присл.).

) "У нього рильце в пушку".

) "Чолом стіну не зламати".

) "Шкіра та кістки" (прик.).

) "Що в лоб, що по лбу"

) Вище голови не стрибнеш. "

Фразеологічні єдності

1) "Була б голова, а шапка знайдеться!"

) "Велика голова — ознака розуму!" (приказка)

) "Водити очима".

) "Вустами дитини істина говорить".

) "Говорити за очі" (прик.).

) "Звалитися, як сніг на голову. "

) "Знявши голову, за волоссям не плачуть!" (прислівя)

) "Із шкіри вон лізти".

) "Кидатися в очі"

) "Краска кинулась йому до обличчя"

) "Муки шлунку сильніші, ніж біль через втрату близьких".

) "Набрати воду в рот".

) "Не повірити своїм очам".

) "Нагріти руки".

) "Поклонятися в ніжки".

) "Поспішати, зломивши голову. "

) "Правда очі колить!"

) "Тримати себе в руках".

) "У мене робота із рук валиться".

) "Були б кістки, а мясо наросте.

) "Лікоть близько, але не вкусиш. "

) "У чужих руках ломоть велик. "

§9. Аналіз прислівїв та приказок за конотативними особливостями

У процесі вивчення літератури з даної курсової роботи ми визначили, що прислівя та приказки мають різні значення. Ми поділили вибрані нами фразеологічні одиниці на такі групи: з негативним значенням, нейтральним та прислівя та приказки з позитивним значенням. Ми винайшли, що більшість із них мають негативне значення, адже найчастіше прислівя та приказки розкривають недоліки людини, її погані риси та вчинки, і створені для того, щоб з їх допомогою викорінити ці особливості. Наступна група фразеологізмів за кількістю одиниць — це прислівя та приказки з нейтральним значенням та які мають повчальний характер. Група паремій з позитивним значенням має найменшу кількість одиниць, це повязано з тим, що, використовуючи прислівя та приказки, людина схильна більше висміювати та вказувати на погані якості інших, та все ж таки, такі фразеологізми виникли для того, щоб похвалити й заохочити людину.

Група І

1) "Або грудь у хрестах, або голова у кустах".

) "Була б голова, а шапка знайдеться!".

) "Бути іграшкою в чужих руках".

) "Втратити голову через шапку".

) "Він не чистий на руку".

) "Вішати ніс".

) "Водити будь кого за ніс".

) "Водити очима".

) "Втирати кому-небудь в голову виноградний сік".

) "Вуха вянуть" (прик.)

) "Говорити за очі" (прик.).

) "Голова — вон, а язик не зупиняється".

) "Головою поступитися, а шлунком — ні!"

) "Давати по шиї" (прик.).

) "Дай йому палець, він і всю руку відкусить".

) "Ділити шкуру неубитого ведмідя".

) "Засмучувати друзів — грати на задоволення ворогам!"

) "Залишитися з носом".

) "Знищити голову кого-небудь".

) "Знявши голову, за волоссям не плачуть!" (прислівя).

) "Його голова лишилася без шапки"

) "Клювати носом".

) "Краска кинулась йому до обличчя".

) "Нагріти руки".

) "На чужий каравай рота не зазіхай, а раніше вставай та свій затівай"

) "Ніс витягне — хвіст підіжме, хвіст витягне — ніс підіжме" (прик.).

) "Не бачить далі свого носа" (присл.).

) "Не сунь носа не в свою справу" (присл.).

) "Правда очі колить!"

30) "Процежувати слова крізь зуби".

) "Поспішати, зломивши голову. "

) "Розмовляти крізь зуби" (прик.).

) "Сивина в голову, а біс в ребро".

) "Сивина в голову, а біс в ребро!"

) "Серце без кохання, наче скрипка без струн!"

) "У брехні ніжки короткі" (прик.).

) "У нього рильце в пушку".

) "У ньго серце як камінь" (прик.).

) "У ньго туман в голові" (прик.).

) "У мене з язика зірвалося".

) "У страха очі великі".

) "У семи няньок дитина без ока" (присл.)

) "У цієї людини язик чухається" (присл.)

) "У чужому оці сук бачить, а у своєму дерево не помічає".

) "Що в лоб, що по лбу".

) "Як більмо на очах".

Група ІІ

1) "Звалитися, як сніг на голову. "

2) "З ока на око".

) "Кінь на чотирьох ногах, та й він спотикається".

) "Кидатися в очі".

) "Колір обличчя розповідає про тайни серця".

) "Краще синиця в руках, ніж журавель у небі".

) "Кусати губи".

) "Ламати над чимось голову".

) "Моє серце кровю обливається".

) "Мороз по шкірі пробирає".

) "Муки шлунку сильніші, ніж біль через втрату близьких".

) "Набрати воду в рот".

) Наче кров у жилах стине".

) "Не встигти і оком моргнути".

) "Не лізе в голову".

) "Не повірити своїм очам".

) "Покласти голову у полі".

18) "Робити великі, круглі очі".

) "Стіни також мають вуха".

) "Серцю не накажеш!"

) "Серце до серця знайде шлях".

) "Триматися на язику".

) "У нього очі на мокрому місці".

) "У ньго серце впало" (прик.).

) "У мене робота із рук валиться".

) "Уста без посмішки — лише додаток до обличчя" (присл.).

) "Чолом стіну не зламати".

) "Шкіра та кістки" (прик.).

Група ІІІ

1) "Валитися з ніг".

) "Велика голова — ознака розуму!" (приказка).

) "Вустами дитини істина говорить"

) "Вушка на макушці" (прик.).

) Голова на шляху.

) "Голову втратити, але слова свого не порушити!"

) "Занурятись с головою у роботу" (присл.).

) "Мені все по плече".

) "Моє серце кровю обливається".

) "Ні в брів, а в око".

) "Повинную голову и меч не сечет!"

12) "Приніс голову"

) "Приходити на думку".

) "Робити будь-що скріпивши серце".

) "Розумна голова"

) "Ризикувати життям, але не видавати таємниці. "

) "Серце кровю обливається".

) "Тримати ніс за вітром".

) "Тримати себе в руках".

) "Тримати ухо востро".

) "Тримати язик за зубами".

) "У ньго просо крізь пальці не проскочить" (присл.).

) "У ньго що думці те й на язику" (присл.).

) "Червоніти до ушей".

) "Язик голову береже!".

) "Як гора з пліч звалилася".

III. Методична частина.

Вправа 1

Співвіднести початок прислівя з першої колонки з його кінцем в іншій колонці.

1) ("У чужому оці сук бачить, а у своєму дерево не помічає ")

) ("Стіни також мають вуха").

) ("Колір обличчя розповідає про тайни серця ").

) ("Не повірити своїм очам").

) ("На чужий каравай рота не зазіхай, а раніше вставай та свій затівай").

) ("Муки шлунку сильніші, ніж біль через втрату близьких").

Вправа 2

Підібрати до прислівя з першої колонки антонім з другої колонки.

1) "Втерти носа".

) "Не лізе в голову".

) "У цієї людини язик чухається".

) "Моє серце кровю обливається"

) "Мороз по шкірі пробирає"

) "Що в лоб, що по лбу"

) "Залишитися з носом"

) "У ньго серце як камінь"

) "Набрати воду в рот".

) "Приходити на думку".

Вправа 3

Підібрати до прислівя з першої колонки синонім з другої колонки.

1) ("Звалитися, як сніг на голову. ")

) ("Ризикувати життям, але не видавати таємниці. ")

) ("Серце без кохання, наче скрипка без струн!")

) ("Головой поступитися, а шлунком — ні!")

) ("Дай йому палець, він і всю руку відкусить").

) ("Голову втратити, але слова свого не порушити!")

) ("У ньго просо крізь пальці не проскочить")

) ("Муки шлунку сильніші, ніж біль через втрату близьких").

) ("Не встигти і оком моргнути")

) ("Уста без посмішки — лише додаток до обличчя"

Вправа 4

Підібрати український варіант прислівя чи приказки до перської.

1) "Серце без кохання, наче скрипка без струн!"

8) Своя рубашка ближча до тіла.

"Як більмо на очах"

) "У брехні ніжки короткі"

) "Муки шлунку сильніші, ніж біль через втрату близьких"

5) "Набрати воду в рот"

) "Голова — вон, а язик не зупиняється"

9) Не пустити і пар із вуст.

10) Серце без кохання, наче квітка без запаху.

11) Бути, як кістку у горлі.

12) Шило в мішку не сховаєш.

3) Залишитись із носом.

) Мій язик — мій ворог.

7) "Його голова лишилася без шапки".

Вправа 5

Розділити подані прислівя за конотацією: негативні, позитивні та нейтральні.

1) "Велика голова — ознака розуму!"

2) "Вішати ніс".

) "Водити будь кого за ніс".

) "Тримати себе в руках".

) "Тримати язик за зубами".

) "Говорити за очі".

) "Ніс витягне — хвіст підіжме, хвіст витягне — ніс підіжме".

) "Або грудь у хрестах, або голова у кустах. "

) "Він не чистий на руку"

) "У чужому оці сук бачить, а у своєму дерево не помічає "

) "Голову втратити, але слова свого не порушити!"

12) "Тримати ніс за вітром"

Вправа 6

Заповнити пропуски у поданих прислівях компонентом, якого не вистачає: (sar, dast, del, pust, chasm, lab, gush, zabon, ashag)

1) "Серце без кохання, наче скрипка без струн!"

) "Ділити шкуру неубитого ведмідя"

) "Уста без посмішки — лише додаток до обличчя"

) "У ньго що думці те й на язику"

5) "Шкіра та кістки"

) "Як більмо на очах"

) "У ньго просо крізь пальці не проскочить"

) "Стіни також мають вуха"

) "Велика голова — ознака розуму!"

Висновки

У процесі вивчення матеріалу курсової роботи ми дізнались про виникнення, походження і розвиток такої дисципліни, як фразеологія. Визначили поняття паремій, а саме: прислівя, приказка, визначили, у чому полягає їх різниця

Дослідивши фразеологію ми дізнались, що предмет фразеології — це сполучення слів, що не утворюються спонтанно у мовленні, а входять у нього як готові блоки з певними значеннями. Фразеологізмам властива метафоричність та образність, вони належать до стилістично забарвленої лексики.

Дізнались, що існують різні підходи щодо принципів класифікації фразеологізмів. Найбільш поширеною є структурно-семантична класифікація В.В. Виноградова: фразеологічні зрощення, єдності та фразеологічні сполучення та класифікація методів досліджень різних вчених.

Розглянувши прислів’я та приказки як жанр усної народної творчості ми дізнались про основні проблеми дефініції прислів’їв та приказок.

У процесі дослідження ми винайшли основні способи відтворення паремій з української мови на перську та навпаки, та порівняли лексичні зміни при відтворенні. Ми визначили, що при повній відповідності (еквіваленту) прислів’я не втрачається лексична образність. Паремії можуть відтворюватись частковою відповідністю прислів’я, коли прислів’я мови перекладу еквівалентне прислів’ю оригіналу по сенсу, функції і стилістичному забарвленню, але розрізняється своїм образним змістом. Розібравши цей спосіб відтворення можна зазначити, що тут втрачається лексична відповідність.

При передачі прислів’їв нерідко використовується прийом калькування. Спосіб калькування зберігає усі образні лексеми в їх початковій формі, у формі мови оригіналу.

Також при відтворенні паремій можна звернутись до так званої "псевдо паремії". Ми визначили, порівнюючи паремії перської та української мов, що при такому способі відтворення паремій, як бачимо, зазвичай де-яка лексика не зберігається.

У курсовій роботі ми зробили аналіз прислівїв та приказок за за компонентом, за означеним словом, за структурою, зробили класифікацію паремій з точки зору співвідношення окремих їх компонентів та їх цілісного значення за В.В. Віноградовим. Зробили аналіз прислівїв та приказок за конотативними особливостями і розподілили їх на такі групи: паремії з негативним значенням, позитивним та нейтральним.

Список використаної літератури

1. Авксент’єв Л.Г. Семантична структура фразеологічних одиниць сучасної української мови та особливості її формування — "Мовознавство." 1997.

. Алєксєєва І.С. Професійний тренінг перекладача. — вид.М., "Союз", 2001 р.

. Алефіренко М.Ф. Проблема фразеологічного рівня мови — "Мовознавство" 1984.

. Арнольд І.В. Стилістика. Сучасна англійська мова. — Підручник для ВНЗ-4-е изд. 2002.

. Амосова Н.Н. Основы английской фразеологии. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1963. — 130 с.

6. Булаховський Л.А. Вибрані праці в п’яти томах. — Т.3., Київ, 1978

. Верба Л.Г. Порівняльна лексикологія англійської та української мов — вид. "Нова книга" 2003.

. Виноградов В.В. Лексикология и лексикография — М., 1987.

. Виноградов В.С. Общие лексические вопроси — Москва 2004.

. Гвенцадзе Г.С. Вопросы глагольной фразеологии персидского языка: Автореф. дис. канд. филол. наук. — Тбилиси, 1982. Гвенцадзе Г.С. К вопросу о глагольном фразеологизме в персидском языке. Народы Азии и Африки. — М., 1975. — № 2. — С.23-28.

. Голікова Ж.А. Перевод с английского на русский — Москва 2003.

. Єрченко П.Г. Класифікація фразеологічних одиниць — "Іноземна філологія" 1994.

. Карабан В. Теорія і практика перекладу з української мови на англійську мову — Вінниця 2003.

. Кочерган М.П. Загальне мовознавство: Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих закладів освіти — Київ 1999.

. Кунін А.В. Английская фразеологія — Москва 1990.

16. Кунин А.В. Курс фразеологии совр. англ. языка. — М.: Высшая школа,

. — 381с.

17. Мезеника М.В. Поговорим о поговорках. — "Иностранные языки в школе" 1993.

. Мирам Г. Переводные картинки — Київ 2001.

. Мокиєнко В.М. Славянская фразеология. — Москва, 1989.

. Мостовий М.І. Лексикологія англійської мови — Харків 1993.

. Намакштанська І, Романова О. Світ тварин у світі фразеології — "Урок української" 2000.

. Редін П.О. Типи системних зв’язків фразеологічних одиниці у мові — Мовознавство 1993.

. Рубинчик Ю.А. Структурно-семантические свойства многочленных глагольных фразеологизмов в персидском языке. — М., 1972.

. Рубинчик Ю.А. Основы фразеологии персидского языка. — М.: Наука, 1981.

25. Сміт Л.П. Фразеология английского язика — Пер. с англ. М., 1975.

. Современный русско-английский фразеологический словарь.7000 фразеологизмов.Д.И. Квеселевич. — М.: "Русский язык", 2005

27. Соссюр Ф. Курс общей лингвистики. — Екатеринбург, 1999

. Стефанович Т.А., Швидкая Л.И. та ін. Английский язык в пословицах и поговорках. Сборник упражнений для учащихся 8-10 классов средней школы. — "Просвещение". 1990.

. Сухенко К.М. Лексичні проблеми перекладу. — Київ. Нац. Універ. Ім. Тараса Шевченка. 1992.

. Толковый словарь русского языка: 80000 слов и фразеологических выражений Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. — 2-е изд. — М.: "Российский фонд культуры" 1994.